Сьогодні скоро тьмяніє надворі.
Ліс – це надзвичайне і таємниче місце. Справжній природній шедевр. Могутність і велич дерев, різноманітність трав, ягід та звірів, манить на прогулянку. Відразу відчувається неперевершена свіжість та легкість повітря від якого паморочиться голова. Чудовий варіант для відпочину від важких буднів, стресів, проблем та депресій. Дуже корисно відвідувати сосновий ліс. В ньому особливо лікувальне повітря.
Кожна людина потрапляючи сюди- тим самим потрапляє в певну пригоду. Тут невідомо що трапиться на шляху. Можна побачити різних звірів, літом назбирати ягід, осінню грибів. Ліс прекрасний в кожну пору року. Влітку ліс багатий плодами, насичений кольорами, рятує від спеки. Восени все міняється і заворожує. Навколо все немов міняє одяг, міняючи зелене вбрання на жовтогаряче та багряне. Неймовірно красиво спостерігати як земля вкриваяться осиплим листям. Взимку ліс схожий на крижаний замок. Немов потрапляєш в інший казковий світ. Дерева присипані снігом, іскряться від покритого ними інію. А земля немов окутана в теплу білосніжну ковдру. І як прекрасно спостерігати коли це все пробуджується на весні. Рослини прорізаються крізь землю, де-не-де ще з залишками снігу.
Тварини просинаються від довгої зимової сплячки. На деревах утворюються бруньки, з яких згодом появляться листя і плоди. Там де не втручалась людина, все що створенно самою лише природує просто перехоплює подих. Водночас загадковий і небезпечний. Застерігає не торкатись невідомих рослин та ягід, аби не зашкодити свому здоров’ю. На шляху можуть траплятись справжні жителі та охоронці лісу. Самому слід бути дуже обачним щоби не потрапити в біду та не заблукати.
<span>Природу потрібно берегти та шанувати. Ліс дає нам змогу жити. І потрапляючи туди важливо нічого не зіпсувати людським фактором, а зберегти і подбатити. Це екологія і майбутнє людства.</span>
День вишиванки...У цей день українці вдягають вишиванки на роботу,навчання або просто прогулюються вулицями своїх міст. Свято відзначається щороку в третій четвер травня.
Вишиванка в Україні завжди відігравала велику роль.Вона ніколи не була простою одежиною.Вона була оберегом,символом сім`ї та відображала культурні цінності та надбання українського народу протягом століть. Тогочасну українську хату неможливо було уявити без чарівної скрині з акуратно вишитими сорочками для господаря та господині. Вміння прикрашати сорочки вишивкою - мистецтво,що передається від покоління в покоління.
«…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»; «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»; «…під боком живе панок Смоквинов, мотається туди й сюди, заложив і пере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть землю… Ай, кусочок же! Двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»;
Змагалась осінь з зимою. Осінь обвішувала густими туманами, зими притрушувала все снігом. Змаганя тривали цілий місяць, але бородьба була нерівна - зима перемогла. Вона покрила калюжі крихким льодом, а землю притрусила пухким снігом.