-Петро!
-Що тато?
-Це ти взяв мїй портфель?
-Так, тату, це я.
-Я не дозволяю тобі його брати,тому що це моя річ і ти можеш її зіпсувати.
-Пробач,тато.Я більше так не буду.
-Тут що подряпина?Петро!!
-Ой,пробач,я не хотів.Я лише брав його до школи, а хлопці відібрали.
-Більше так не роби.
-Добре.
При-приставка, сусід-корінь, і, л-суфікси а ся-постфікси
Именник- __________
прикметник- хвиляста линия
диеслово- ________
________
<span>Сьогодні холодно і похмуро. Йде дощ. Але все одно в цьому є своя принадність. Природа живе своїм життям в будь-яку погоду. І листя шепочуться навіть у похмурий осінній день. Вони шепочуть про своє життя: вона ж так схоже на життя людей. Навесні листя тільки починають жити, і це схоже народження людини. Навесні листя шепочуть про свої мрії і бажання. Вони хочуть стати великими і зеленими - так і діти мрію стати дорослими. Влітку листя набираються сили і шепочуть про любов (юнаки та дівчата закохуються, стають дорослими). До осені листя розуміють, що скоро їх життя закінчиться. Вони згадують хороше і жалкують про те, що не встигли зробити. Чоловіки і жінки в зрілому віці аналізую своє життя, розуміють до чого вони прийшли і до чого потрібно прагнути. Взимку листя вмирають ... <span>Люди теж йдуть ... У похмурий осінній день листя шепочуться про своє життя, прожитого не дарма.</span></span>
<em>Пройшовши з кілометр(дієприкм. зворот-все це обставина), <u>вони (</u>підмет, вираж ім.) знову(обстав.) побачили(присуд,виражений дієсл.) короткі(означ.) спалахи(ім.) і(сполуч.) темні(означення) постаті(ім.). (Це речення просте, двоскладне, поширене, повне, розповідне, неокличне, ускл. дієприкметниковим зворотом)</em>