Кожна людина народжується зовсім без знань на цей світ. чим доросліше вона стає тим більше вона робить чим більше вона робить тим більший досвід накопичується за її спиною.
<em> Лебідь, Щука і Рак</em>
<em> У товаристві лад – усяк тому радіє.</em>
<em> Дурне безладдя лихо діє,</em>
<em> І діло, як на гріх,</em>
<em> Не діло – тільки сміх.</em>
<em> Колись-то Лебідь, Рак та Щука</em>
<em> Приставить хуру узялись.</em>
<em> От троє разом запряглись,</em>
<em> Смикнули – катма ходу…</em>
<em> Щó за морока? Щó робить?</em>
<em> А й не велика, бачся, штука, -</em>
<em> Так Лебідь рветься підлетіть,</em>
<em> Рак упирається, а Щука тягне в воду.</em>
<em> Хто винен з них, хто ні – судіть не нам,</em>
Та тільки хура й досі там.
“Батьком української літератури ” часто називають Івана Котляревського. І це не випадково, бо поема Котляревського “Енеїда” (вперше побачила світ у неповному виданні у 1798 році) була першою поемою, написаною українською літературною мовою.
Ответ:
Мені сподобалась казка Василя Симоненка «Цар Плаксій і Лоско- тон». В ній автор розказав про країну Сльозолий, якою правив цар Плаксій. Все його сімейство було дуже схожим на нього: «всі сльозливі через край». Цар домагався, щоб в країні плакали «всі діти, бо сміятись і радіти у моєму царстві — ні!» І зовсім сутужно прийшлось би жителям тієї країни, якби не жив серед них «добрий дядько Лоскотон». Його всі дуже любили за лагідну веселу вдачу, він приносив «до усіх голосний та щирий сміх». І навіть коли доброго чарівника ув'язнили Плаксієві слуги, прості люди допомагають йому звільнитися. Лоскотон віддячив сповна — «розвалив поганський трон».
Ця казка дуже повчальна. Її головні герої — Лоскотон і цар Плаксій — абсолютно протилежні. Це неначе Добро і Зло, які постійно сперечаються між собою за владу над людськими душами. Показовий фінал казки. «Цар Плаксій помер від сміху», а Лоскотон «живе й понині!» Так автор виражає свою віру в перемогу Добра над Злом. Особливо мені сподобалось, що Плаксій помер саме від сміху. Бо сила сміху, добра — переможна. Там, де сльози — там страх, поневолення, злидні. Там, де сміх — там свобода, радість, надія. А їх неможливо знищити так же точно, як саме життя.
Объяснение: