Виховатильці, Тетянці, снігуронці, рибалці, матінці, донечці. Невпевнена що правильно, но мисль зрозуміло...
Життя вдається тільки невдахам тим, хто чогось досяг у житті, воно як
-------- ------------ ---- ------- ------
------------ -------
правило, не вдалося.
-----------
-----------
Дві лінії під словом - присудок, одна - підмет
В книзі опечатка. Потрібно виписати слова першії особи множини разом із залежними від них словами. Дієслів другої дієвідміни там немає.
Підем в поле, кинемо книжки, проспіваєм цілий день, нарвемо і ромену, і волошок, сплетемо віночки, взнаєм нового, угледим див, заспіваєм серед лісу, защебечем серед нив.
Що робить мене щасливою.
Щастя кожна людина розуміє по-своєму.
Для більшості населення нашої планети щастя— це високооплачувана робота за спеціальністю, дім,у якому є достаток, дружина та слухняні діти. А для когось воно – це здоров'я близьких, для інших щастя – це просто жити і насолоджуватися життям. Мабуть, на цілій планеті важко знайти двох людей, які зможуть однаково описати своє «щастя».
Мене ж по-справжньому щасливою роблять багато речей.
По – перше, щастя для мене полягає у пізнанні нового, незвіданого, невідомого, що я роблю щодня на уроках у школі, вивчаючи нові теми та довідуючись про те, чого раніше не знала.По – друге, поряд зі мною рідні та близькі люди , їм нічого не загрожує. Вони люблять мене,і я люблю їх. Це теж щастя.По – третє, відчуваю щастя, коли наслідки моєї праці приносять радість іншим і згадую Довженкові слова, що «найсвітліша краса її (людини) в труді.»
Бути щасливим у моєму розумінні - це бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, своїх рідних, працю, справедливість.
Я часто запитую себе: чи була щасливою Леся Українка? Нелегко їй жилося, все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими спостереженнями над природою відстоюють щастя людини.
Отже, щоб бути по – справжньому щасливою треба так мало і водночас так багато: дбати про інших, бути їм потрібною, займатися тим, що приносить тобі радість і позитивний настрій, а також робить тебе трохи щасливішим.
<span>Через шесть недель после этого из тюремной камеры он прислал Сталину письмо: «Родной, близкий товарищ Сталин! Я умираю со словами любви к Вам». Уважаемый читатель, вам кажется, что мы далеко отклонились от основной темы? Ничуть. Именно многолетнее общение с якирами, ежовыми и прочими бухарчиками в конце концов вызвало у будущего Верховного главнокомандующего тяжелую болезнь столь осуждаемое им теоретически «головокружение от успехов». То есть на уровне сознания он все понимал и многое делал правильно: создавал огромную, моторизованную армию, лично вникал в проблемы ее технического переоснащения, лично работал с конструкторами и директорами, генералами и разведчиками. Но в глубине души росла уверенность в том, что в целом мире не найдется такой силы, которая попытается навязать свою волю ему земному полубогу. Сражаясь из года в год с «врагами», способными лишь на жалобный скулеж, Сталин невольно перенес этот опыт и на свою борьбу с берлинским конкурентом. Судя по содержанию предвоенных планов, он рассчитывал (точнее говоря без всякого расчета понадеялся) на то, что ему всегда будет позволено безраздельно «управлять процессом»</span>