Яблунi тут заглядали мало не в кожну хату, де починалося життя, i, не сумуючи, стояли на цвинтарi, де кiнчалося життя. Розповiдне, стверджувальне, неокличне, складне, складнопiдрядне з неоднорiдною субпiдряднiстю. 3 предикативнi частини. головна: яблунi тут заглядали мало не в кожну хату i, не сумуючи, стояли на цвинтарi. пiдряднi: де починалося життя ; де кiнчалося життя . схема на фото.
Вони завжди знали,у будь-яку хвилину, тренер дасть слушну пораду, допоможе повiрити в себе.
Хiба не вiрите що скоро день настанет,що сонце вже з-за обрiю встаэ
Я бы сделала так
У теплому (якому) кожушку, у ніжній (якій ) сорочечці я росту собі в ліску - всім зірвати хочеться.
К сожалению мы тут безсильны.
Вам самим нужно выучить эту тему,чтобы хорошо написать контрольную работу. Посмотрите эту тему в своём учебнике
Брат писав тому від чоловічого роду.<u />
Твір «Мій рідний край» Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі. Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці. Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною… Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.