Пропоную скласти такий лист вчителю:
Шановна Світлано Володимирівно!
Пише Вам Іванчук Марічка, Ваша учениця. Як Ваші справи? Як здоров'я? Я дуже сумую за Вами та Вашими уроками. Я вдячна Вам за Вашу тяжку працю. Саме Ви навчили мене і моїх однокласників читати, писати та рахувати. Кожен Ваш урок був, наче театральна вистава. Завжди все було цікаво та неповторно. Можна ми з товаришами зайдемо до Вас у гості?
З повагою,
Іванчук Марічка.
Що не треба жадати іншим людям смерті, хвороб і тд.
Треба всіх людей поважати.
Уславлення дружби, поваги до бабусі, наполегливості у прагненні подолати бьдь-які труднощі, засудження хвалькуватості.
Якщо ми можемо зробити людину щасливою, сказавши їй лише кілька слів, не треба відмовляти у цьому.
Саме слова та ставлення до сказанного можуть допомогти зі складною душевною організацією. Треба більше приділяти уваги своїм близьким та друзям, адже доля зводить нас лише з кращими людьми.
Саме тому коли у когось з важливих вам персон трапляється переломний момент, треба підставити плече та вислухати її з початку та до кінця.
Люди з'являються в нашому житті не просто так.
Моє ставлення до вислову таке: Я вважаю, що будь-яка людина має право на те, щоб їй дали пораду та поділилися життєвим досвідом, якщо вона того поребує
Розумна книга може відкривати перед читачем цілий всесвіт знань.
