По сути безопасность обеспечивает сам экипаж и авиа компания.В сиденьях ,а точнее под ними лежат спасательные жилеты.На верху кислородные маски.У выхода есть надувные трапы .Если ты летишь ,то не беспокойся все будет норм
Однажды я задумалась над тем, а что же я люблю. Я взяла тетрадку и ручку и начала записывать. Получился целый список, из которого я решила выбрать самое важное. Я поняла, что больше всего я люблю свою семью: маму, папу, дедушку, бабушку и брата (сестру). Я люблю, когда мы все вместе и чем - нибудь занимаемся. Например, наряжаем ёлку к Новому Году. Ещё я очень люблю, когда мы всей семьёй ездим на дачу. Днём мы купаемся в реке, а ночью смотрим в телескоп на звёздное небо.
Я очень люблю животных:кошек, собак, лошадей и др. Они умные и отзывчивые.Также я очень люблю читать книги о животных.
Ещё я люблю слушать современную музыку, общаться с подругами и много другого, и это очень трудно перечислить, потому что я оказывается люблю "весь мир".
Цитатний план:
1."Я б так хотів,щоб у нас були діти".
2."...пливе річкою великий-великий персик".
3."...із персика вискочив опецькуватий хлопчик".
4."...назвали його Момотаро".
5."Я вирушаю підкоряти Острів Чудовиськ".
6."....Момотаро зупинив собака".
7."У передгір"ї зустрівся їм фазан".
8."Трапилась їм на дорозі мавпа".
9."Добулися вони до Острова Чудовиськ".
10."...вожак впав навколішки.."
11."...наш Момотаро-найсміливіший у Японії".
Найпрекрасніша пора року - Весна
<span> </span>
<span> Пташко! Будь рада теплу і весні. </span>
<span> Олександр Олесь </span>
<span> </span>
<span> Тануть сніги, біжать струмочки, починає пробиватися перша травичка, розпукуються бруньки, з'являються тендітні квіти, чути спів пташок... Це настала Весна — найпрекрасніша пора року, оспівана поетами за свою первозданну красу. </span>
<span> Весна приносить із собою не тільки довгоочікуване тепло, вона приносить радість і надію, надію на краще. Після невблаганних морозів та лютих завірюх, після снігів, які вкривають землю пуховою ковдрою, після зимової сплячки, у яку, здається, впадають не лише деякі види звірів, а вся природа, нарешті настає Весна — прекрасна царівна у зеленому вбранні та віночку ніжних квітів. </span>
<span> </span>
<span> А Весна іде, як фея, </span>
<span> В чарах шуму і пісень, </span>
<span> Біла, біла, як лілея, </span>
<span> В квітах яблунь і вишень. </span>
<span> (Олександр Олесь) </span>
<span> </span>
<span> Мабуть, немає нікого мудрішого за матінку-природу, бо інакше як пояснити, що щороку одна пора змінюється іншою та незмінно настає найочікуваніша з них — Весна. Вона пробуджує у душах людей щирі та ніжні почуття, бо Весна настає не тільки в природі, а й у серцях тих, хто здатен відчувати красу та спроможний милуватися навколишньою красою, яка, і справді, може залишити байдужими тільки кам'яні серця. </span>
<span> </span>
<span> Стояла я і слухала весну, </span>
<span> Весна мені багато говорила, </span>
<span> Співала пісню дзвінку, голосну, </span>
<span> То знов таємно-тихо шепотіла. </span>
<span> (Леся Українка) </span>
<span> </span>
<span> Разом із потеплінням повітря відбувається потепління у душі, і так само, як ламається крига на річці, ламається крига, яка сковує людські серця. Весна обіцяє змінити все на краще, вона пророкує настання нових — кращих часів, і навіть найзапекліші скептики та песимісти починають вірити у те, що негаразди та неприємності залишаться десь у минулому, що їх забере із собою Зима, яка вже минулася, а весна разом із пахощами квітів принесе пахощі надій. </span>
<span> </span>
<span> Вона мені співала про любов, </span>
<span> Про молодощі, радощі, надії, </span>
<span> Вона мені переспівала знов </span>
<span> Те, що мені давно співали мрії. </span>
<span> (Леся Українка) </span>
<span> </span>
<span> Весною всі намагаються вибратися «на природу» — в ліс або поближче до річки. Щоправда, більшість «веселих компаній» не дуже роззирається навкруги, а захоплюється, здебільшого, «напитками та наїдками», залишаючи після себе бруд і спотворюючи галявину, на якій вони збиралися. Люди, які не вміють та не хочуть бачити красу навколишнього світу, втрачають багато (вони й самі не розуміють, наскільки багато), бо яке ж це щастя — вдихнути у лісі свіже, прозоре повітря, дослухатися до співу безлічі пташок, які ховаються у гіллі, дивитися на тендітні квіточки, які щільно вкривають прекрасною та різнобарвною ковдрою теплу землю. Хотілося б, щоб усі бачили та відчували красу природи та на питання Павла Тичини: </span>
<span> </span>
<span> «Ви чули ж бо: так липа шелестить, </span>
<span> Ви знаєте, як сплять гаї?» </span>
<span> </span>
<span>кожній людині можна було б сказати: </span>
<span> </span>
<span> «Та ви вже знаєте, як сплять гаї»...
</span>
