Від французького mémoire – спогади про життя <span>прожитого</span>
Хто закінчує вчитися - той перестає жити.
Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? ( Леся Українка)
Навесні хата ожила, дихнула на повні груди своїми свіжо вибіленими стінами. Скоро Великдень. Останні дні посту добігають кінця, а це кличе усіх готуватися до наближення величного свята. Свята, що наповнить хату радісними голосами дітей та онуків, що мов ті птахи повертаються на весні до своїх гнізд, так і діти спішать до своїх батьків. Спішать до свого дитинства, до рідних стін, до своїх спогадів.
Той хто не покидав батьківського дому так гостро не відчуває любові до нього та до своєї родини, як той хто полишив його. Будучи на відстані т починаєш згадувати кожну картинку на стіні, вишиті рушники над образами, тебе манить запах свіжого хліба, який мама щойно витягнула з печі. А вишневий цвіт усні засипає тебе білою віхолою, сонячні промені освітлюють рідне подвір'я. Ти просинаєшся і розумієш, щоце був сон. Ти ідеш у своїх справах, а думка про рідний дім непокидає тебе і ти вже на настінному календарі ставиш відмітки про прожиті дні, як знак, що ти на один день наближаєшся жо своєї мрії. Мрії відчинити двері свого дому, обійняти найрідніших людей та глибоко вдихнути запах свого дитинства - своєї батьківської хати.
<span>Хатину: хат-корінь, ин-суфікс,у-закінчення, <span>хатин-основа слова; садок : сад-корінь, ок-суфікс;</span>садок - основа слова;
грушки:груш-корінь, к-суфікс, и-закінчення, грушк - <span><span>основа слова;
</span>горбочки</span>:горб-корінь, очк-суфікс, и-закінч, горбочк -<span>основа слова.</span></span>
давати гарбуза, нюхати порох, у поті чола, між молотом і ковадлом, за тридев'ять земель, тримати за хвіст жар-птицю, кіт наплакав, курям на сміх, око за око, мертвий сезон, масло масляне, сильна стать.