У моэму житти все було: смуток и радисть, любов и розлука.
(що?) літо - підмет, літо (що робить?) в`їжджає - присудок
РАДІСТЬ рад - корінь (спільнокореневе радіти), ість - суфік, і нульове закінчення.
1. Але от виплив повновидий ясний місяць, кинув золоту доріжку на воді, освітив м’яким тьмяним світлом подорожніх.
2. Так, Гоголь був для нього і другом, і братом.
3. Тільки він почав знову малювати, як побачив іншими очима і береги степових річок, і піски пустинь, і поодинокі дерева, і одноманітні чагарники саксаула.
4. Інколи з’являлись перед очима міражі: дивовижні палаци, міста, сади, озера…
<span>5. Цілу ніч ані вітер, ані хвилі не вгамовувалися, і щомить загрожували зірвати шхуну і викинути її на берег.</span>
Вы когда нибудь летали по небу? Ходили голыми ногами по теплому, мелкому песку? Может быть бегали босиком по нежной, зеленой травке?
так вот, море- очень похоже на все это. Для нас, морских жителей-океан воды-это небо, дно моря-песок и нежная зеленая травка. А мы обитатели морского дна- это вы люди. Мы также красочно разнообразны как и вы, разной расы. У нас так же есть царь, как у вас президент. У нас так же есть работа как и у вас. Но в отличии от вас людей, мы вас не кушаем. Обитатели морского дна вам дарят неземную красоту.
(ну как то так, дальше можно развивать тему...)