Птахи- чудові, прекрасні, вільні літати. Та є ластівки а з ними і яструби. Сильніший поїдає слабшого і їхній вільний політ перетворюється у випробування на життя. Так само теперішнє суспільство може поїдати і простих людей. Тільки люди запевнять себе що вони вільні, робити все по своєму, що можуть літати серед своїх, ними відразу користуються сильніші.
Птах тримається зграї заради безпеки відчуття потрібності, єдності, мети долетіти до кращих країв. Як і птахи люди досягають своєї мети разом, рухається в майбутнє і прагнуть до щастя.
На мою думку птахи чудові створіння які іноді людяніші за самих людей. Головне поважати їх і жити з ними у єдності.
Немає за що)))))))))))))))
• Вік живи — вік учись. • Наука в ліс не веде, а з лісу виведе. • Учись змолоду — пригодиться на старість. • З усіх скарбів знання найцінніше, тому що воно не може бути ні вкраденим, ні загубленим, ані знищеним. • Здобудеш освіту – побачиш більше світу. • Учитись ніколи не пізно. • Знання багато місця не займає. • Не соромно не знати, соромно не вчитись. • Пташка красна своїм пір’ям, а людина – знанням. • Спочатку аз та буки, а потім підуть і науки. • Корінь навчання гіркий, а плід його солодкий. • Гарно того навчати, хто хоче все знати. • Грамоті учиться — завжди пригодиться. • Книга вчить, як на світі жить. • Без науки нічого не прийде в руки. • Учи другого і сам помудрієш. • Наука не мука, за плечима не носить. • Шануй учителя, як родителя. • Щоб других навчити, треба самому вміти. • Найвища школа — саме життя.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/prisliv-ya-pro-shkolu/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
<span>Сава</span><span> "Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного] й несупокійного. З його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. Очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. Коли очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям. "</span>
Юлько. Славку вибач мене будь ласка за все.Я не хотів тобі шкодити.Я просто злякався що мене здадуть моїй мамі.
Славко. Юльку чому ж ти раніше не подумав про наслідки?
Юлько. Вибач я спочатку зробив а потім подумав.
Славко. Ну добре Юльку я тебе пробачаю.
Юлько.Дякую тобі