Потому и является эпическим героем,потому что былины и есть русский эпос.эпический герой-герой былины,который действует в реальном и историческом времени,у которого и физическая сила,и воинская доблесть налицо и мудрость.а в этой былине сам Вольга признаёт,что у Микулы всё при себе.
В русской сказке «Солдат и смерть» смерть приходит к Господу за распоряжениями, чем и пользуется хитрец-солдат.
Пошла смерть к господу, а господь и говорит ей:
— Что ты, смерть, худая такая стала?
— Да как худой-то не быть, целых три года дубы грызла, все зубы повыломала! А не знаю, за что ты, господи, на меня так прогневался?
— Что ты, что ты, смерть, — говорит ей господь, — с чего ты взяла это, что я посылал тебя дубы грызть?
— Да так мне солдат сказал, — говорит смерть.
— Солдат? Да как он смел это сделать? ! Ангелы, подите-ка, приведите ко мне солдата!
В фольклорной картине мира смерть обычно рассматривается как одушевленное существо, что обусловлено сказочной спецификой. Причем для славянской традиции характерен вполне определенный внешний облик смерти, она «узнаваема» . В этом отношении можно вести речь о мифоконцепте. В рассмотренных фольклорных
традициях отмечается взгляд на смерть как на неотвратимое событие, прекращающее жизнь человека. При этом одновременно полагается, что не стоит покоряться смерти, с ней можно побороться и даже подружиться, вступить в родственные отношения, заключить договор, но подчиняется она Богу. Для человека характерны попытки высмеять то, чего он боится, и таким образом избавиться от страха
"Сколько лет с тех пор прошло" это значит, что прошло много лет с какой-то даты и об этом спрашивают.
А вот "Сколько событий минуло" это значит -
сколько событий прошло в то время об котором вспоминали.
Згубний вплив грошей за п’єсою І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»
У піснях – історія мого народу
Підтримайте або спростуйте твердження: «Не роби іншому того, чого не бажаєш собі».
Підтримайте або спростуйте твердження: «Щастя — це казкова жар-птиця, за якою женеться людина і яку ніколи не впіймає».
Підтвердьте чи спростуйте твердження про те, що характер людини творить її долю.
Мій робочий день
Мій улюблений герой в оповіданні В. Винниченка «Федько-Халамидник»
Тарас Григорович Шевченко (1814-1861)
А вже весна, а вже красна!
Підтвердьте чи спростуйте твердження: «Сильного доля веде — слабкого волочить».
У п'єсі І. Карпенка-Карого «Сто тисяч» переконливо показано, що можуть зробити з людиною гроші, до якого морального падіння її довести.
Головний персонаж твору — Герасим Калитка — простий селянин, який тяжким трудом і визискуванням нажив досить великі гроші. Ще відчувається, що колись він мав добрі нахили: сам постійно працює, любить землю. Про це свідчать його слова: «Ох земелько, свята земелько — Божа ти донечко!»
Але жадоба грошей, бажання ще більше розбагатіти перетворюють добрі риси Калитки на вади. Він не тільки працює сам, а й буквально замучує роботою родину і наймитів. Він сам про це говорить: «...Недоїдаєш, недопиваєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає...» Синові Герасим не дає найменшого перепочинку і вирішує його долю згідно тільки зі своїми планами наживи. Хіба ж це нормально, коли людина спершу погоджується одружити сина з наймичкою, а потім вирішує посватати для нього дочку багатія, та ще й відверто заявляє: «Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу... Мені треба невістку з приданим, з грішми»? Виявляється, що посватати Мотрю Герасим обіцяв лише для того, «щоб вона старалася на роботі».
Взагалі у ставленні до наймитів Калитка проявляє себе як надзвичайно жорстока і скупа людина. Жадоба збагачення відбирає у нього всі людські почуття. Він не дає робітникам ні поспати, ні нормально поїсти, ні помолитися Богу, хоча молитва тоді була святою справою. Причому сам Калитка не вважає свою поведінку неправильною, а навпаки, пишається нею: «Вже ж я їм і отченаша даю! Як затоплю, то зараз і на землі».
Дії Герасима стають дедалі безглуздішими і жорстокішими, свою скупість він не дає робітникові взяти з собою на працю шматок хліба: «Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають». Щоб не трудити в неділю коней, Калитка примушує дружину йти пішки три версти до церкви. Він не спить ночей через заздрощі до сусіда Жолудя, який, на думку Тераса, розбагатів нечесним шляхом. Зі свого кума Савки Калитка вимагає не лише відсотки з позичених грошей, а ще й запродаж на його воли.
Та й сам Савка зізнається, що за гроші й душу чортові ладен продати. Саме через гроші Савка погоджується на фінансову махінацію і навіть погрожує Герасиму ножем. Через ці ж гроші немає спокою в його родині: «А ми з старою тілько лаємось і все через гроші: того нема, другого нема — і раз у раз гир-гир-гир, гар-гар-гар!» Щоправда, Савка врешті зміг отямитись, і приклад Герасима ав йому доброю наукою: «Буде здоров'я, будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж Бог дає».
Для Калитки ж шансів на видужування немає. Гроші згубили його остаточно. Він не задумується над тим, що його махінації з фальшивими грішми — це злочин. Його не може зупинити навіть страх суду — настільки сильна в ньому жадоба грошей і прагнення помститися Пузиреві за зневагу. Усі мрії Герасима крутяться навколо одного й того ж: «...Всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина! Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!.. Отоді і я скажу про Пузиря: голяк масті, чирва світить!» Саме тому втрата грошей для Калитки стає катастрофою. Навіть після того, як його витягли з петлі, Герасим упевнений: «Краще смерть, ніж така потеря». Але якщо розібратися, то що він втратив? Не свою землю, не все майно, а «Смоквинову землю», яка йому не належала. От що з людиною зробили гроші!
Та й на інших персонажах п'єси позначився їх згубний вплив. Наприклад, Роман уже йде шляхом батька і легко відмовляється від одруження з Мотрею. Він не має почуття власної гідності, тому спершу турбується, чи не обдурять їх з приданим, а потім, коли його не пустили і в хату до Пузиря, все ж залишається у нього на кухні купити свиней. Так само і Мотря: їй відмовили в одруженні, але вона все одно погоджується вийти за Романа.
Отже, на прикладі багатьох персонажів І. Карпенко-Карий переконливо показав, як спотворюють людську душу гроші, якщо людина не вміє опиратися їх згубному впливові.
Описание поэтического восторга: "Сия тебе единой слава,
Монархиня, принадлежит,
Пространная твоя держава
О как тебе благодарит!"
Обращение к музам, небесным и земным стихиям: "И музы воплем провождали
В небесну дверь пресветлый дух." "Широкое открыто поле,
Где музам путь свой простирать!"
"Великая Петрова дщерь
Щедроты отчи превышает,
Довольство муз усугубляет
И к счастью отверзает дверь." "И грому труб ее мешает
Плачевный пробуждённых стон."
"Вы, наглы вихри, не дерзайте
Реветь, но кротко разглашайте
Прекрасны наши времена." Восхваление монарха, могущества и величия родины: "Душа ее зефира тише,
И зрак прекраснее рая." "Тебе, о милости источник,
О ангел мирных наших лет!" "Россию, грубостью попранну,
С собой возвысил до небес." "И с трепетом Нептун чудился,
Взирая на российский флаг."
"Что может собственных Платонов
И быстрых разумом Невтонов
Российская земля рождать."