Осінь-це улюблена пора багатьох талановитих людей. Я теж люблю осінь.
Ось ідеш ти по осінньому парку вдень і бачиш як поступово жовтіють листочки, а деякі уже впали на землю. Їм так сумно і радісно одночасно, бо вже зовсім скоро в них буде час відпочити. Листячко жовтіє, і ти розумієш, що ось воно щастя, пройтись по осінньому парку і помилуватися цією красою.
Ось на лавочці сидять дідусі і грають в доміно. Там на галявині дітки грають у футбол, у схованки. Вони теж відчувають, що це останні тепленькі деньки.
Ти помічаєш, що пташок уже зовсім не залишилось, багато з них вже відлетіло у вирій, щоб перечекати морози.
Ідеш далі по алеї і помічаєш там у купі листя білочку. Вона теж готується до зими. Збирає собі припаси, щоб взимку не голодувати.
<span>Осінь-перехідний етап. Я люблю осінб всією душею. </span>
Навесні розквітають кульбабки,тюльпани,першоцвіти
Я хочу поїхати до Франціі,Китаю,Японії
У школу ми вчимося писати, читати, спілкуватися з одноліткамм
На стіні намальовані червоні,жовті та рожеві квіти
<span>Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги! Спасибі тобі, осінь, за цю красу!
</span>
Раніше Мишко був добрий та чемний, а тепер десь взялась ота зарозумілість