Биография ЛермонтоваМихаил Юрьевич Лермонтов (1814 – 1841) – великий русский поэт и прозаик, а также талантливый художник и драматург, произведения которого оказали огромное влияние на писателей 19-20 веков. Его творчество известно большим разнообразием тем и мотивов лирики. Поэт внес неоценимый вклад в формирование реалистического романа 19 века.Детство и образование
Михаил Лермонтов родился 3 (15) октября 1814 года в семье офицера, воспитывался бабушкой.
<span>Почти всё своё </span>детство Лермонтов<span> провел у неё в усадьбе в Тарханах.</span>
После домашнего образования в биографии Лермонтова началась учеба в университетском пансионе Москвы (1828-1830). Там были написаны первые стихотворения Лермонтова.
Затем в жизни Лермонтова проходило обучение в Московском университете (1830-1832). В это время Лермонтов сильно увлекался произведения Фридриха Шиллера и Уильяма Шекспира и Джорджа Байрона.
После учебы в университете он два года провел в школе гвардейских подпрапорщиков Петербурга.
Служба и начало литературного пути
В 1834 году начал служить в Гусарском полку в Царском селе.
Популярность к поэту приходит вместе с выходом стихотворения «Смерть поэта» (1837), посвященного смерти Александра Пушкина. За это произведение Лермонтов был арестован и отправлен в ссылку. Благодаря стараниям бабушки и приближенного к императору Василию Жуковскому наказание удалось немного смягчить. По пути на Кавказ Лермонтов на месяц останавливается в Москве. Тогда же было написано произведение Лермонтова «Бородино» (1837) к годовщине сражения.
Во время кавказской ссылки творчество Лермонтова только расцветает: кроме литературы он занимается еще живописью. Благодаря ходатайствам бабушки возвращается в Петербург, восстанавливается на службе.
<span>
Подробнее: <span>http://obrazovaka.ru/alpha/l/lermontov-mixail-yurevich-lermontov-mikhail-yuryevich#ixzz4yi5OpxoI</span></span>
Мабуть, кожному відомо, що Вергілій у своїй поемі «Енеїда» наслідує творчу спадщину давньогрецького поета Гомера. Відомо також, що за життя Вергілій постійно змагався з Гомером і, за великим рахунком, хотів його перевершити. Можливо, тому і виникла ідея в поета: удосконалити поеми Гомера, дещо змінивши їхній сюжет.
У перших шести піснях «Енеїди» Вергілія можна легко помітити яскраві «нотки» гомерівської «Одіссеї», у них римський поет відображає пригоди, що трапилися на шляху Енея до Італії. Я не відкрию Америку, якщо скажу, що заспів поеми Вергілія («Музо, повідай мені, чим саме розгнівана тяжко…») дещо схожий на зачин своєї матері «Одіссеї» («Музо, повідай мені про бувалого мужа…»). Вони подібні тим, що «готують» читача до подій, які стануться з героями далі.
У другій частині «Енеїди» Вергілія мова йде про битви, у яких беруть участь герої поеми. Такі мотиви часом нагадують гомерівську «Іліаду», яка, вочевидь, надихала римського поета під час написання твору.
Усі три поеми мають спільний жанр та героя, що здійснює подвиги заради порятунку своєї Батьківщини; мають схожі заспіви та описи героїв, зброї, військових битв; і в «Одіссеї», і в «Енеїді», і в «Іліаді» є спільні герої: Сцилла, Харібда та циклоп Поліфем.
Попри схожість на поеми Гомера, римська «Енеїда» все-таки в дечому відмінна від них. Наприклад, в гомерівських не йшла мова про так званого «Троянського коня», за допомогою якого ахейці завоювали Трою.
У свою чергу «Енеїда» Вергілія стала прекрасним взірцем наслідування для римської та європейської поезії: італійський видатний поет доби Відродження Данте Аліґ’єрі використав сюжет «Енеїди» для своєї «Божественної комедії». Поема Вергілія також була використана відомим письменником, зачинателем української літератури Іваном Котляревським, який, у свою чергу, залишив сюжет і героїв поеми Вергілія, але надав останнім українського козацького характеру.
Прочитавши «Енеїду» Вергілія, я й справді зрозумів, що автор наслідує творчу спадщину Гомера. Деякі критики кажуть, що твір римського поета є розширеною версією «Одіссеї» та «Іліади», але я впевнений, що це робить «Енеїду» ще більш цікавою й захоплюючою.
Когда император Александр I приехал в Англию, там ему показали маленькую стальную блоху, которая умела танцевать. Император купил блоху и привез во дворец. После смерти Александра I на престол взошел Николай I. Николай нашел эту блоху среди старых вещей Александра. Николай I был уверен в превосходстве русских и приказал Платову, донскому казаку, который сопровождал Александра I в поездке по Европе, найти мастера, который бы придумал нечто, что могло превзойти по замыслу эту блоху. В Туле Платов нашел мастерового по прозвищу "Левша". Левша придумал подковать крошечными подковами эту блоху. За это Левша получил орден в Петербурге от Николая I лично и был отправлен в Англию, чтобы продемонстрировать это изобретение. Левше предлагали остаться в Европе, но он решил вернуться в Россию. По пути домой он держал пари с полшкипером, что перепьет его. Левша умер от отравления алкоголем в простонародной больнице. Последними словами Левши были:«Скажите государю, что у англичан ружья кирпичом не чистят: пусть чтобы и у нас не чистили, а то, храни Бог войны, они стрелять не годятся». К сожалению, слова Левши так и не смогли передать Николаю I.
Девица, Красная,светлица,Кабы,Пир.полотно, богатырь. вымолвить. царь стороны той государь. голубушки сестрицы
То что надо быть сильным здоровым не курить пацан не кури
