Дед Тимофей.
Петя внук.
отец Петьки
городской мужчина гость
Ермолай Кибяков милиционер.
Лобо постає перед нами ватажком вовчої зграї. Він був сильним, страшним, дужим, хитрим, лихим, хвалькуватим, сміливим, розумним, впевненим, кровожерливим, кмітливим, без почуття жалю. Завжди на крок попереду від інших. Ніколи не схиблював. Завжди знаходив вихід із складної ситуації, був переможцем. Переживав за друзів, був відчайдушним у спробі знайти свою подругу, коли її спіймали мисливці.
Лобо був сірим, великим. Очі злі, гострі зуби були у нього. Умів найголосніше вити.
… Яким я уявляю подальше життя зграї? Ми вже знаємо, що в кінці твору Лобо загинув гідною смертю, захищаючи зграю, котра його зрадила. Гадаю, у його зграї теж відбулись зміни. Звірі залишилися без свого розумного, спостережливого ватажка. Тому одні з них попали в капкани мисливців, інші , напевно, отруїлися м’ясом… Ті, що залишились, з переляку втекли далеко у густий ліс… Занадто пізно вони зрозуміли свою помилку. Їхня зрада принесла їм загибель та самотність…
<span> Ось таким я уявляю подальше життя вовчої зграї Лобо.</span>
Александр Пушкин, Сергей Есенин
1. Рассказ солдата о богатырях - героях Бородина.
2. Настроение отступавших солдат и их готовность к бою.
3. Ночь перед боем.
4. Утро, день и вечер Бородинской битвы.
5. Вера рассказчика в силу и непобедимость русского войска.
