И.А. Крылов родился(1769-1844) родился в семье отставного армейского офицера. Служил мелким чиновником в казенной палате. Самостоятельно изучил французский и итальянский языки. С 1789г., выйдя в отставку, Крылов печатает в купленной им типографии сатирический журнал "Зритель".
Крылов служил домашним учителем у князя Голицына и был его секретарем. В 1805 году Крылов перевёл две басни Лафонтена, и с этого началась его деятельность баснописца, которую он продолжал до своей смерти,не смотря на немалый успех в драматургии.
В 1812-1841гг. Крылов служил помощником библиотекаря императорской Публичной библиотеки. В годы войны с Наполеоном Крылов выступил как патриот, а после войны отстаивал интересы простого человека, высмеивая пороки светского общества; предметом осмеяния были многочисленные людские недостатки, особенно эгоизм и глупость, чванливость и тщеславие.
Тебя могут слегка зацепить машины или даже сбить насмерть
Растительность является одним из самых популярных видов узоров потому что их вырисовывали, вышивали на различных предметах быта, одежде и интерьера ещё в древние времена. Это было и остается великолепием. Растения символизируют какую-то лёгкость, нежность и прелесть жизни. Ими можно проникнуться до глубины души. Всё дело в том, что цветы — это одно из самых прекрасных творений матери природы. Можно сказать, что это ещё одно "чудо" света. Изобразить их достаточно просто, и выглядеть это будет безумно красиво. Поэтому художники и изображают цветы на своих картинах, делают росписи на различных предметах, вроде салфеток, полотенец, тарелок, глиняных игрушек и прочих вещей.
Святість, над якою сьогодні хочемо застановитися, є поняттям, котре можна визначити в декілька різних способів. Як священики, проводирі Божого народу, що в імені Божого Слова віддаємо наше життя задля святості, ми постійно повинні задумуватися над її значенням та старатися впровадити його у власне життя і життя тих, хто довіряє нам спасіння своїх душ.
Сучасне значення цього поняття великою мірою сформувалося при перекладі різних слів, що використовуються в Біблії. Так, наприклад, у Старому Завіті слово «святий» звичайно перекладає древньоєврейське «qadoš», котре означало відділення сфери Божественного від світського. В Новому Завіті цим словом найчастіше перекладають три різні прикметники: ἱερός (иєрос), ἅγιος (агиос) и οςιος (осиос). ἅγιος означає святість самого Бога, а також призначеність для Бога; ἱερός — це призначеність для Бога, але воно прив’язане до термінів Храм (ἱερόν) та священик (Ιερέας). Οςιος використовувалося для характеристики людей, що відзначаються винятковою моральною досконалістю, в сучасній українській мові для означення цього поняття також сформувася термін «благочестивий».
Катехизм Католицької Церкви не дає прямої дефініції святості, тож її потрібно збирaти по крихтах. У 375 числі Катехизму читаємо: «Церква, пояснюючи достовірно символізм біблійної мови у світлі Нового Завіту і Традиції, учить, що нашим праотцям Адамові і Єві було надано стан «святості й первородної праведності» (Тридентський Собор: DS 1511.). Цією благодаттю первородної святості була участь у Божому житті
