Самопізнання головного героя в романі "Місто" Валер'яна Підмогильного
В романі "Місто" Валер'ян Підмогильний описував сільську молодь, що тисячами тягнулася у велике місто в пошуках кращого життя. Головний герой роману - саме таким представником, що вирушив до Києва з надією вивчитися в університеті та повернутися до рідного села. Дорогою до міста він зустрічає дівчину, яка знаходиться у таких же обставинах та складнощах, що і він. Прибувши до міста, Степан вражено вивчає все навкруги. Київ лякає його, виникає вороже ставлення до усього, що його оточує, все здається безглуздо пафосним. Герой заздрить, адже сам він не народився тут, у місті великих можливостей. Також перед нами постає те, з якою легкістю Степан змінює своє відношення до оточуючих його факторів. Кожен раз, коли Радченко отримує все кращі та кращі умови проживання, він звикає до них, вважаючи, що заслуговує більшого. Вимоги стають все вище, тож він реалізує їх. Водночас, головний герой є дуже самостійною та розважливою людиною. Він заощаджує кошти на кожному кроці, керуючись словами: "Немає сенсу витрачатись на щось середнє, коли можна накопичувати на краще, проживаючи у поганому". Вимоги героя зростають і до оточуючих людей. Він утримує лише вигідні стосунки, що приносять йому користь. Стаючи краще за інших, він обриває стосунки. Саме так він поступив із селом, друзями, жінками, університетом. Протягом усього свого формування, своїх пригод у місті, Степан був справжнім завойовником, постійно покращуючись, піднімаючи все вище і вище свій статус, бажаючи найкращого. Та зрештою Степан Радченко втратив своє щастя, він переміг місто, але став таким же сірим та неважливим, як інші жителі міста.
The penetration of the Vikings in the Finnish land began in the 2nd half of the VIII century, as evidenced in the oldest layers of Staraya Ladoga (similar to layers in Danish Ribe). At about the same time this land was inhabited and settled by Slavs. Unlike the raids on the shores of Western Europe, the Viking settlement in Eastern Europe was more stable. The Scandinavians themselves have noted the abundance of fortified settlements in Eastern Europe, baptized Ancient Rus "a country of cities" — Gard. Evidence of forced entry of the Vikings in Eastern Europe are not so numerous as in the West.[1] as an example, the invasion of the Swedes in the land of the Curonians of which is told in the Vita of Ansgar. Volkhov. Mounds. Below Old Ladoga The main object of interest of the Vikings were river routes, which through a system of portages it was possible to reach the Arab Caliphate (the Volga and the Caspian sea) and Constantinople (along the Dnieper and don via the Black sea).
Перевод:
Проникновение викингов в финские земли началось во 2-й половине VIII века, как о том свидетельствуют древнейшие слои Старой Ладоги (аналогичные слоям в датском Рибе). Примерно в одно время с ними эти земли заселяли и осваивали славяне. В отличие от набегов на берега Западной Европы, поселения викингов в Восточной Европе носили более стабильный характер. Сами скандинавы отмечали обилие укреплённых поселений на востоке Европы, окрестив Древнюю Русь «страной городов» — Гардами. Свидетельства насильственного проникновения викингов на востоке Европы не так многочисленны, как на западе.[1] В качестве примера можно привести вторжение шведов в земли куршей, о котором рассказано в житии Ансгара.
Волхов. Курганы. Ниже Старой Ладоги
Основным объектом интереса викингов были речные пути, по которым через систему волоков можно было добраться до Арабского халифата (по Волге и Каспийскому морю) и Константинополя (по Днепру и Дону через Черное море).
Ерой этого произведения - мальчик Боря, решивший что в кораблике его бабушки живут маленькие человечки. Боря - мальчик хитрый, считает что слезами можно решить все. Но на самом деле, он довольно неплохой мальчик. Но однажды он вообразил, что в памятном кораблике его бабушки живут маленькие человечки и решил их поймать. Мальчик сломал кораблик бабушки но после ему стало совестно. Я отношусь к Боре, как к мальчику, который понимает свои поступки, но только после того, как совершит поступок. Я считаю, что ему нужно исправлять в себе это качество.Автор относится к мальчику довольно хорошо. Об этом свидетельствуют имена, которыми автор называет мальчика - Боря, Борюшка.
Таким образом финальная сцена Вишневого сада дает окончательное характеристики основным героям пьесы намечает их дальнейшую судьбу именно здесь проявляется все лейтмотивы этого произведения и утверждается его основная мысль старая Россия уходит в небытие на смену ей идет совершенно новый уклад.
