Земля русская вся перед Богом, за Родину и помирать не страшно,нет в мире краше Родины нашей.
"Книга - ключ к знаниям."
В каждой книге содержится полезная информация,читая книги мы обогащаем и пополняем наши знания.
Каждый герой наделён своим собственным внутренним миром, которому предстоит раскрыться в полной мере. Однако во всём фильме мы не услышим никаких имён, персонажи здесь носят собирательный характер и олицетворяют собой нечто большее, чем может показаться на первый взгляд.Волшебное и реальное, фантастическое и обыкновенное переплетаются в этих образах, делая их очень яркими и запоминающимися.В лучших народных традициях показан образ главной героини фильма – Падчерицы. Здесь, как и всегда в народных сказках, главный герой – человек добрый, смелый, честный, трудолюбивый и поэтому сильный.
Образ истинно народный, поэтичный, воплощающий мечту народа о справедливости и счастье.
У Падчерицы особое отношение к природе. С первых минут фильма мы видим, как она может понимать язык зверей. Казалось бы, обычный элемент сказочного повествования, но в то же время автор подчёркиваетеё духовную связь с природой.
Гріх — помилка, яку допускає людина у процесі своєї життєдіяльності, відступ від істини, поганий людський вчинок,який часто призводить до жахливих наслідків.кожна людина в своєму житті робить помилки від самого народження, кожна людина грішна. Безгрішних людей не існує і, щоб здобути душевний спокій, людям треба визнати цей факт. Кожна людина у своєму житті робить помилки, але далеко не всі їх визнають і за можливостю виправляють. Завдання людини — триматися шляху істини і життя, попри всі негаразди.Із самого початку юний і чистий Доріан Грей опинився між двома протилежними ідеями: «чистого мистецтва» художника Безіла та вченням лорда Генрі, який бачив мистецтво в самому собі. Але, на жаль, «митець власної душі» та «митець власного життя» не помічали душ інших людей, вони прогледіли й душу юного красеня. Учень заперечив теорії своїх наставників і як наслідок — у пізнанні життя став злочинцем, а для себе — власним душогубцем.Урешті-решт сам герой зрозумів, до чого доводить нехтування мораллю: «Смерть власної душі в живім тілі». Руйнівні сили, які впустив у свою душу Доріан Грей, знищили і його тіло. Тож коли він кинувся з ножем на портрет, то убив самого себе.У романі багато блискучих парадоксів: «Доброго впливу взагалі не існує», «Сумління — це страх», «Життя — це лише нервові волокна і клітини мозку» тощо. Але в порівнянні зі страшними змінами, що сталися на портреті, вони втрачають свою привабливість і стають марними. О. Уайльд, почавши із заперечення моралі в мистецтві, закінчив запереченням її заперечення. І в цьому теж полягає парадокс письменника. Він дійшов висновку про те, що саме мистецтво є найвищим людським сумлінням, непідкупним і незнищенним. Доріан покараний лише тоді, коли піднімає руку на прекрасне — на витвір мистецтва. Відомо, що мистецтво як втілення прекрасного є вічним, тому й гине герой, вчинки якого є аморальними й страшними.Фінал роману досить символічний. Портрет стає суворим суддею вчинків Дорі- ана Грея. Подальші зміни такі значні та страшні, що Грей більше не може бачити свій портрет і намагається позбавитися його. Та виявляється, що він знищує не власне зображення, а себе самого.Після смерті героя портрет знову став таким, як раніше, він неначе «відродився». Це є прекрасним свідченням того, що справжня краса існує поза теоріями. Тому портрет — один із головних персонажів роману. Він є магічним дзеркалом, що висвітлює сутність буття. Портрет, наче рентген, показав хворобу, знищив її та засяяв новими фарбами.О. Уайльд колись сказав: «Кожна людина бачить свої гріхи в Доріанових<span>» ,тож ми можемо тільки вчитися на помилках героя,відчувати те що він,думати про наслідки та залишати в собі ті переживання героя,щоб надалі рости духовно та збагачуватися ,а не морально розкладатись</span>
Потому, что это интересные рассказы на основе реальных событий!их всегда интересно читать и узнавать что-то новое! у его рассказов всегда есть мораль которая спрятана в глубине рассказа. Если не вчитываться , в него , то прочитать его будет бессмыслино!