Н. Двісті тридцять дев'ять
Р.Двохсот тридцяти дев'яти
Д. Двомстам тридцяти дев'ятьом
Зн. <span>Двісті тридцять дев'ять</span>
О. Двомастами тридцятьма дев'ятьма
М. у двохстах тридцятьох дев'яти (дев'ятьох)
Тому що в берези стовбур білого кольру і береза вища за ялинку
Шумлять молоді дубочки в стeповій лісосмузі, шурхотять торішнім листом. Вони ще сонні, ще не скинули зі своїх плeчей рудуватих, дублених кожухів. Дуби пізно прокидаються весною ,а польові клени ,осокори й берізки вже викинули клейкі листочки ,спалахнули живим ,зелeнавим вогнем. В кронах чорними шапками видніються воронячі гнізда ,і над ними гелгготить, клопочеться ,розбуджeне вeсною птаство.
У моєї мами золоті руки.
Учора в лісі я бачила білку-трудівницю.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Де мало слів, там більше правди.
Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш
Гостре словечко коле сердечко.