Мене звати Наталка. Мені десять років, я навчаюсь у четвертому класі. Родина у мене невеличка - я, мама і татусь. Мою маму звуть (вставь ім'я мами), вона працює вчителем у школі. Більш за все матуся полюбляє вирощувати квіти - вона їх пересаджує, поливає, вносить добрива. За це квіти їй віддячують й пишно цвітуть. Мій тато, (вставь ім'я батька), працює водієм тролейбуса. У вільний час він любить ходити на полювання з рудим спаніелем Чапіком. Ми з татом завжди допомогаємо матусі по господарству, а потім всі разом їдимо до лісу і там відпочиваємо. У нас дуже дружна сім'я.
Копать-рыть, кричать-орать, бить-лупить, прыгать-скакать
ломать-крушить
Молоко з пiнкою називають хмарним.
Так, це дуже легко. Сьогодні моя подруга плакала тому, що одного хлопця не було через те, що у нього вмерла бабуся, а безтактна вчителька розказала всім у класі. Вона плакала на уроці, бо дуже його розуміла. <span>Мабуть, якщо б я його розуміла я б теж заплакала. Цього не треба соромитись, бо небайдужість виявляє твоє співчуття та непокоєння з цієї людини. Я думаю, що небайдужим бути легко, просто треба розуміти людину.</span>
Працьовитий батька в мене є кольорови оливци
я люблю польови квити