Попытку введения в России конституционной монархии обычно ошибочно рассматривают как попытку введения олигархической власти Верховного тайного совета и как аргумент за естественность самодержавия в России. Екатерина II подчёркивала, что «безрассудное намерение Долгоруких при восшествии на престол императрицы Анны неминуемо повлекло бы за собой ослабление и — следственно, и распад государства; но, к счастью, намерение это было разрушено здравым смыслом большинства».<span>Однако распространены и другие мнения на этот счёт. Так, Михаил Щербатов в своём памфлете «О повреждении нравов в России» расценивает попытку «верховников» как «великое намерение» и пишет: «Ежели бы самолюбие и честолюбие оное не помрачило, то есть учинить основательные законы государству и власть государеву сенатом или парламентом ограничить». Программа одной из первых декабристских организаций, «Ордена русских рыцарей», (1814) буквально повторяла пункты кондиций. Валерия Ильинична Новодворская считает попытку Голицына сделать Россию конституционной монархией одним из величайших событий русской истории:</span>
Оновлення українського театру другої половини XIX століття
У другій половині XIX століття драматургія досягає свого найвищого піднесення, стає одним з провідних родів літературної творчості. Це піднесення драматургічної творчості було викликане самим життям і, зокрема, бурхливим розвитком українського театрального мистецтва. У другій половині XIX ст. український театр не тільки посів визначне місце в громадсько-культурному і політичному житті України, а й здобув широку популярність далеко за її межами.
Однією з найважливіших умов, що забезпечили піднесення справді народного, високоідейного, реалістичного сценічного мистецтва, було братерське єднання передових діячів російської і української театральних культур.
Велику роль в становленні нового українського театру відіграв геніальний російський актор Михайло Семенович Щепкін (1788-1863). Початок театральної діяльності М. С. Щепкіна був безпосередньо пов'язаний з Україною, з першими творами нової української драматургії. Після вдалого дебюту на сцені в Курську Щепкін в 1818— 1822 pp. з великим успіхом виступав у Харкові, Полтаві, Києві. Разом з І. Котляревським М. Щепкін здійснював художнє керівництво Полтавським театром. За участю Щепкіна в 1819 р. були вперше поставлені на сцені п'єси Івана Котляревського "Наталка Полтавка" і "Москаль-чарівник", в яких він виконував ролі Макогоненка і Чупруна. Робота над сценічними образами Макогоненка і Чупруна була важливим етапом у формуванні реалістичної майстерності великого актора.
Участю у перших постановках п'єс Котляревського не обмежилась увага Щепкіна до української драматургії. Ставши згодом провідним актором Московського Малого театру, він багато зробив для популяризації "Наталки Полтавки" та "Москаля-чарівника" Г. П. Котляревського, а пізніше і "Шельменка-денщика" Г. Квітки-Основ'яненка. В українських ролях він дав високі зразки реалістичної акторської гри.
Это Илиада, посвящена она Троянской войне.
Начинается Илиада с конфликта в стане осаждающих Трою ахейцев, а заканчивается она похоронами Гектора.
Принятая 15 декабря 1799г.,устранила всякие сомнения в том, что во Франции установился новый режим.
4,5 миллиарда лет. За это время она успела израсходовать половину имевшегося в её ядре водорода