Непоширеним називається звертання, виражене одним словом — іменником у кличному відмінку або іншою частиною мови (займенником, прикметником) у значенні іменника.
<span>Лети, пташко, з захід сонця, защебечи в шибку...</span><span> (П. Гулак-Артемовський). <span>Ти мене, кохана, проведеш до поля...</span> (М. Рильський). <span>О, прийди, прийди, хто-небудь, сядь, схилися, припади</span> (О. Олесь).</span>
Поширеним називається звертання, виражене іменним словосполученням. Найчастіше звертання поширюється за рахунок узгодженого означення або прикладки.
Мій Боже милий,<span> як-то мало святих людей на світі стало!</span><span> (Т. Шевченко). <span>Розвійтеся з вітром, листочки зів´ялі, розвійтесь, як тихе зітхання!</span> (І. Франко). <span>Прощай, моя рідна, дорога Десно </span>(О. Довженко). <span>Знову, ластівочко-серце, ти вернулась... </span>(П. Грабовський). Фантазіє, богине легкокрила,<span> ти світ злотистих мрій для нас одкрила і землю з ним веселкою з´єднала</span> (Леся Українка).</span>