БЕЗ ГНЕЗДА
Куда мне деться? Что предпринять? Я как одинокая птица без гнезда… Нахохлившись, сидит она на голой, сухой ветке. Оставаться тошно… а куда полететь?
И вот она расправляет свои крылья – и бросается вдаль стремительно и прямо, как голубь, вспугнутый ястребом. Не откроется ли где зеленый, приютный уголок, нельзя ли будет свить где-нибудь хоть временное гнездышко?
Птица летит, летит и внимательно глядит вниз.
Под нею желтая пустыня, безмолвная, недвижная, мертвая.
Птица спешит, перелетает пустыню – и всё глядит вниз, внимательно и тоскливо.
Под нею море, желтое, мертвое, как пустыня. Правда, оно шумит и движется – но в нескончаемом грохоте, в однообразном колебании его валов тоже нет жизни и тоже негде приютиться.
Устала бедная птица… Слабеет взмах ее крыл; ныряет ее полет. Взвилась бы она к небу… но не свить же гнезда в той бездонной пустоте!..
Она сложила наконец крылья… и с протяжным станом пала в море.
Волна ее поглотила… и покатилась вперед, по-прежнему бессмысленно шумя.
<span> Куда же деться мне? И не пора ли и мне – упасть в море?</span>
Очень смешное произведение фантастическое. очень много моментов глупых эти два мужика ничего не знают веревку завязать и то не могут и отблагодарили мужика дав ему водку рюмки да пятак серебра
Тема: роздуми ліричного героя про те, що людське життя для історії — це
тільки мить, для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й
страждання ,і про них навряд чи напишуть майбутні історики
Ідея: засудження тих істориків, які забувають уроки життя, кому на
відстані все здається простим, зрозумілим, і тому їм легко писати «рядки
холодних слів» про часи громадянської війни; возвеличення подвигу тих,
хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі за волю і
справедливість.
Основна думка: людське життя - це живий біль,
жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки
письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої»
людської душі.
Жанр: громадянська лірика
Римування: перехресне
Віршований розмір:ямб
Художні особливості твору:
метафори - росила землю кров, мовчи, душе
епітети - рядки холодних слів, золоті далекі будні, серед родючих вільних нив, душе підтята, дідок нудний
риторичні окличні речення-
Наш біль — рядки холодних слів!
О, золоті далекі будні
Серед родючих вільних нив!
Забудь про ті натхненні свята.
Що в них росила землю кров!
Мовчи, мовчи, душе підтята,
— Агов!
О, тихше!
- Біль не вщух!
Риторичні звертання
О, золоті далекі будні
Серед родючих вільних нив!
Мовчи, мовчи, душе підтята,
інверсія – душе підтята, дідок нудний, історики майбутні,
Людське
життя для історії — це тільки мить. А для людини — піт праці і кров
боротьби, це радощі й страждання. Про них навряд чи напишуть майбутні
історики. Можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». Для
ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її
ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки письменникові під силу передати
людські почування, історію «підтятої» людської душі.
На відстані
все здається більш простим, зрозумілим. Тому легко буде майбутнім
історикам писати «рядки холодних слів» про часи громадянської війни. Але
для тих, хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі, —
це було життя, сповнене жаху й болю. Автор хоче, щоб нащадки, які будуть
жити «серед родючих вільних нив», не забували цього.
Студенческая жизнь самая прекрасная пора. Именно студенческие годы самые интересные и незабываемые. Это время наполнено романтикой, беззаботностью.
Студенческая жизнь приносит много радости. Сначала человек радуется тому, когда узнает, что он стал студентом, потом новые знакомства и друзья. От сессии до сессии живут студенты весело. А сколько всего еще стоит пережить.
У каждого человека остаются хорошие воспоминания о студенческой жизни. Как готовились к сессии, как ее сдавали, и как потом отмечали. Как не хватало стипендии, как собирали деньги на пачку макарон. Как собирались вечером и пели песню под гитару, как клеили обои в своей комнате, как ходили в походы.
С кодами вспоминается все самое лучшее. Самая интересная жизнь у тех, кто живет в студенческом общежитии. Сколько там знакомых и друзей. Особенно интересное время в ночь перед экзаменом, когда открываются форточки, выбрасываются привязанные на веревке зачетки и при этом сопровождаются заклинаниями «Халява приди». Заклинание нужно кричать громко. Это особый магический ритуал, с помощью которого студенты обязательно должны сдать экзамен на положительную оценку. И каждый студент в это верит.
Каждый человек, который был студентом, может вспомнить много интересных историй из студенческой жизни, ведь это самое интересное время.
Не знаю как можно составить тут большой план,ибо рассказ короткий. 1.Рыбалка-полнейшая скука.
2.Евсейка под водой. 3.Суша.