<span>На мою думку, головна думка цього твору – це боротьба за життя мужньої, відважної, цілеспрямованої та рішучої людини. Людина ставила собі цілі та виконувала їх. Він ішов вперед всупереч небезпеці та поневірянням. Спочатку його метою було золото, а потім одне бажання – вижити. Ця жага до життя та неабияка витривалість допомогли йому перемогти суворі умови та нещадний клімат. На його місці багато шукачів опускали руки, але головний герой не хотів здаватися. Його вже не цікавий заробіток. Вижити – це все, для чого він подолав увесь важкий шлях.</span>
Счастье его в том что он нашёл цель в жизни. В этом и есть счастье Пьера.
<span>Автор повести Александр Сергеевич Пушкин
)))), если ты про это</span>
Душа грустит о небесах,
Она нездешних нив жилица.
Люблю, когда на деревах
Огонь зеленый шевелится.
То сучья золотых стволов,
Как свечи, теплятся пред тайной,
И расцветают звезды слов
На их листве первоначальной.
Понятен мне земли глагол,
Но не стряхну я муку эту,
Как отразивший в водах дол
Вдруг в небе ставшую комету.
Так кони не стряхнут хвостами
В хребты их пьющую луну...
О, если б прорасти глазами,
<span>Как эти листья, в глубину.</span>