-привіт!
-привіт!
-що ти тут робиш?
-та ост мени у школі задали прочитати один із творів Лесі Українки,не можу знайти.А ти що тут робиш?
-я теж прийшла купити книжку,“Кайдашева сім'я “ задали на среду.А давай я тобі допоможу ?
-Ооо...дякую,це дуже нарна ідея!
-давай пійдемо кудись погуляти після крамниці?
-я тільки за!
-ну тоді до зустрічі!
-бувай (до зустрічі,авірідерчі сцука))))))
Я часто замислююся над тим, яке значення мають у моєму житті етика й етикет. Може здаватись, що в сучасному світі вони втратили свою значущість. Та це не так: принципи етики і правила етикету стосуються кожної люди Я добре розумію різницю між етикетом і етикою. Але ж мова йде про мої конкретні проблеми щодо першого й другого. Наведу приклад зі свого життя. Якось мене запросила на вечірку моя добра знайома з паралельного класу. Сподіваючись потрапити на пересічну вечірку, я вдягла светр, джинси й кросівки. Треба сказати, що моя знайома живе непогано. Коли я зайшла до просторого холу її елітної квартири, то зрозуміла свою помилку. Гості були одягнені досить строго: хлопці в білих сорочках і краватках, дівчата — у красивих вечірніх сукнях. У цій компанії я побула недовго, і дивилися на мене, як на привида. Ось так мені довелося порушити правила етикету. Тепер, збираючись кудись, я розпитую, чого мені чекати: дружньої вечірки або ж костюмованого балу.<span>Етика є наукою про живий процес спілкування, де нерідко не можуть допомогти ніякі правила. Візьмемо, наприклад, просту ситуацію, коли конче необхідно втрутитися в розмову. Способів для цього існує багато. Найрозповсюдженіший з них — попросити пробачення, й поки співбесідники ще не отямились, поставити своє запитання. На жаль, я помічаю за собою схильність порушувати правила етики. Я можу гукнути: “Гей, послухай!”. Ще я інколи заважаю батькам у їх розмовах, бо чомусь вважаю, що мої справи важливіші за</span>
1) А.
2) А.
3) А.
4) В.
5) Г.
6) В.
7)
1. Г.
2. В.
3. Б.
8)
1. Г.
2. В.
3. А.
9)
1. Г.
2. А.
3. В.
10) 3.
11) 1.
12)
Часто-густо психологи проводять дослідження стосовно того, яка професія пасує до певного характеру. Складно уявити собі флегматичного тамаду чи гіперактивну особу, що займається нудною паперовою працею. Окрім людини зі сталевою волею, мало хто може обійняти професію, яка стоїть поперек горлянки. Тай навіщо? Праці на землі удосталь, вистачить усім, якщо орієнтуватися не на примхи, підсилені лінощами, а на справжнє покликання. Тобто, звісно, професія залежить від характеру, бо ж, за винятком екстрених ситуацій, ми маємо право вибору і наш вибір часто говорить за нас сам.
[ у' ч е н’ ] учень ........
Я доглядав (перех.) сад дідуся увесь день.
Мати хвилювалася (непере.) , чому син не повертався додому.Я прочитав(перех.) цікаву книгу Андерсона.
Вони знову сперечаються(неперех).
Ти вивчив (перех.) правило про вживання м'якого знака?