Моя країна -Україна, і я пишаюся ,що я українець.Моя мова-українська ,це мова моєї країни. Наш народ є нащадками великих гетьманів і козаків,які захищали нашу батьківщину.Символом України є верба та калина. Як правило ми садимо калину коло хати.Ми незалежний і вільний народ України.Я пишаюсь тим ,що я укрїнець.
Як? де? коли? и багато инших
Я пам'ятаю, що я робив багато поганих вчинкі звіснож мені за них було соромно. найбільш поганий вчинок в мене трапився у 5 класі до мене підійшоа хлопчик і сказав ,що я боягуз, але я недумаючи його вдарив тому що я хлопчик і маю за себе заступатися. Звіснож я отрима непереливки від батьків але я недав себе образити.
Скласти твір на тему "Вітчизна - поняття географічне чи моральне?" пропоную так:
Вітчизна - це місце, де ми народились та виросли. Але це поняття географічне чи моральне? Я щиро впевнена в тому, що Батьківщина - це моральне поняття, у яке ми вкладаємо усю душу. При згадці про рідні місця у людини тьохкає серденько, радіє душа. Вона усією лине душею туди, де народилась та зросла.
Батьківщина - це щось особливе. Моя Вітчизна - Україна. Я пишаюсь своєю культурою, мовою, природою. У нас в Україні є і поля, і гори, і моря, і річки з озерами. Наша країна самобутня та неповторна. На мою думку, Вітчизна не може бути географічним поняттям. Це слово відбиває ставлення до рідного краю як до землі предків. Любімо рідну країну, адже вона цього варта!
Скромність завжди прикрашала людину. Нехай говорять, що зараз такі часи, що скромність не сучасна, але не варто змішувати поняття скромність та (застенчевость - не перекладу). Потрібно навчитись презентувати, предсталяти себе без зайвої скромності, але і без навязливої поведінки. Потрібно заявляти про себе вчинками.
