Маленькая веселая розовая свинка Пеппа<span> любит валяться на полу, подняв ножки вверх, и очень весело смеяться. Она очень похожа на обычную маленькую девочку дошкольного возраста, которая переживает о том, что ее будут любить меньше, чем милого и симпатичного маленького братишку Джорджа. </span>Пеппа<span>растет, окруженная любовью и заботой мамы Свиньи и папы Свина. Милая добрая свинка ценит своих друзей: Кролика Ребекку и Овечку Сюзи, кроме этого у неемного других знакомых и родных. </span>
На світі є багато місць. Але на мою думку саме красиве - це Чорне море. Коли я на ньому була,я була здивована великою кілкісттю пташок и красивими хвилями. Ці хвилі милували мені око. Коли настав час їхати додому,меня здалося що саме будинок у моря моя рідня хата. Меня не хотілося повертатися в свое сіре й байдуже життя. І саме та мить,колі автобус уже був поза межами моря,я відчула самоту. Я сподіваюсь,що наступного літа я повернуся туди вдруге.
Осінь. Напевно, немає жодної людини, яка б не любила таку прекрасну пору. З року в рік приходить золотоволоса красуня на зміну теплому літечку. Бере свої пензлі й хутко починає розфарбовувати кожен листочок. Бачили? Багряний, золотий, помаранчевий, жовтий – яких тільки кольорів не шкодує пані Осінь. З особливою ніжністю ставляться до осені художники. Ось, наприклад, взяти відому картину народного художника Федора Манайла «Золота осінь». Яка ж вона прекрасна ця осінь на полотні. Красується собі різними барвами, випромінює світло та спокій. На картині зображено могутній ліс, який вже давно встиг увібрати всі яскраві кольори. За лісом заховалися височенні карпатські гори. Видно, як снігом трохи притрусило схили. То нагадування, що вже скоро повіє холодом. А ось, в центрі картини, тече кудись вузький струмок. Вода в ньому також уже давно холодна-холодна. Тільки берізки не бояться того холоду. Пускають свої листочки на воду. Пливуть ті листочки, схожі на кораблики, за швидкоплинною течією. Ген біля лісу ледь визирають хатки. Вони також відчули подих осені. Стоять собі одна біля одної, туляться, доповнюючи загальний образ. А над лісом легенький вітерець приніс важкі сіруваті хмари. От-от піде рясний дощ. Художник зумів неймовірно точно передати всю ту красу, якою володіє наша Батьківщина. Тому від картини віє любов’ю, ніжністю, трепетом. А яскраві кольори допомагають насолодитися незабутніми хвилинками поряд із прекрасним.
Квітка була надзвичайно гарною, Оксанка довго милувалась НЕЮ
3 хто счастья не бачив, той горя не знає
9 що упало, те пропало
10 яке коріння, таке й насіння