Вчора ми з класом їздили до музею. Ми розглядали різні експонати, та екскурсовод розповідала нам цікаві речі , про які ми не знали . Але іноді екскурсовод розповідала те, що мені раніше розповідали батьки . Експонати були різні, від шурупу і закінчуючи танками, та дуже великими експонатами . Мені дуже сподобалося, тимпаче ця екскурсія була з друзями . Я зрозумів(ла) що музей це не нудне приміщення в якому потрібно відсидіти годину , а місце в якому можна дізнатися багато нового. Обов'язково ще піду до музею з мамою
Село - селяни
Пекти - пекар
Живе - жити
Читати - читанка
Широкий - широко
сіль <span>— сіль: 1 склад, закритий.
</span><span> [с'іл']
</span>
с — [с' ] — приголосний, глухий, м’який, свистячий;
і — [і] голосний, наголошений;
л - [л’] — приголосний, сонорний, м’який, зубний.
ь
4 букви, 3 звуки
До нещодавна книги вважалися найціннішими речами. Проте з розвитком технологій з'являються нові прилади, які, здається, приносять більшу користь людству. Сучасне інформаційне суспільство надає перевагу комп'ютерам. Ці машини витісняють все на своєму шляху. З кожним роком на виробництвах ми бачимо все більше комп ютерів та нових технологій.
Майже в кожного з нас вдома стоїть невеликий ящик, від якого, можна сказати, залежить наше життя. Звичайний домашній персональний комп'ютер замінює все: спілкування з друзями, дворові ігри, читання книги. На даний момент майже не залишилось підлітків, які надають перевагу читанню книг. Ніхто не може уявити своє життя без комп'ютерів, адже це не тільки наш ПК, це й уся побутова техніка: холодильники, мікрохвильові печі, телевізори, електрочайники.
Та навіть якщо говорити про звичайний персональний комп'ютер, кожному ясно, що він давно вже витіснив книгу. Все більше людей надають перевагу комп'ютерним іграм, соціальним мережам та читанню в інтернеті. Адже це зручно - книги на полиці не припадають пилом, сторінки не жовтіють, та й тепер не потрібно півдня просиджувати у бібліотеках для того, щоб знайти якусь інформацію.
Дехто скаже, що немає різниці між звичайною та електронною книгами. На мою думку, вона є. Та ще й яка! Варто лише взяти книгу до рук та відчути цю насолоду. Запах свіжих сторінок, дотик якісного паперу...
«Книги - це кораблі думки, мандрівні по хвилях часу, вони бережно несуть свій вантаж від покоління до покоління...», - сказав один мудрий чоловік, і я повністю поділяю його думку.
У кожної людини одна Батьківщина. Це те місце на її великій території, де вона народилася, виросла, яке не раз проміряла своїми ногами.
Моя Батьківщина —Україна.
Я щаслива з того, що народилася і живу саме в Україні. Я люблю її за безмежні, красиві, неосяжні простори. Вийди в поле — і ти залюбуєшся полями високого жита, яке стоїть неначе дві високі стіни. Увійди в нього — і тебе сховають його колоски. Тільки синє небо є твоїм дороговказом. Милує душу така краса. Здається йшов би вічність цією стежкою, аби вона не кінчалася.
А архітектура міст українських! Київ, Харків, Львів. Вона свідчить про високий рівень культури наших пращурів.
Хто не милувався Софією Київською і Золотими воротами княжого міста, Видубицьким монастирем и Києво-Печерською лаврою з Успенським собором, старовинним Подолом сивочолим Борисфен-Дніпром? Все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться наша земля.
Ось уже п'ятнадцять століть височіє н дніпровських схилах Золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір'ю міст руських», відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав Європи Київської русі.
Оглядаючи з високості київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли чиї ми діти? Хочеться знати, хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому і якою мовою спілкувалися наші предки, якого походження слово «Україна».
Оглядаючи з високості рідну землю, захоплюєшся її красою і величчю. Яка широчінь! Який простір! На заході постають зелені Карпатські гори, на півдні золотиться море золотої пшениці, на сході встають терикони донецьких шахт, на півночі багряніють червоною калиною ліси.
І все це моя Батьківщина — Україна.<span> </span>
