Они находятся в одинаковых широтах,только вы евразии больше зон с континентальным климатом,с жарким летом и холодной зимой.А в Сев.Америке континентального климата меньше. Морского больше, А так они похожи
Где протекает Нигер: Река Нигер протекает по территории стран: Нигерия,Бенин, Нигер, Мали, Гвинея. Нигер — третья по величине после Нила и Конго и 2-я по многоводности река западнойАфрики, носящая у прибрежных туземцев различные названия, из коих в верхнем течении преобладает название Джолибы, в среднем — Эгиррэу, в нижнем — Квары или Кворры, арабы называют его Нил-эль-Абид (Нил невольников). Нигер берет начало под 8°36` северной широты и 10°33` западной долготы (от Гринвича) на Востоке от Конгских гор, в Куранко, на высоте 850 метров над уровнем моря и в начале течет на Север по направленно кпустыне, затем поворачивает на Юго-восток и Юг и, посредством нескольких рукавов, из коих наибольшие: Сомбреро, Нен, Брасс и Форкадо, изливается в Гвинейский залив.
В 140 километрах от своего источника, который, будучи священным, недоступен для иностранцев и для точного определения, Нигер, называемый еще пока Темби, принимает слева широкую реку Фалико с притоком Тамикон, после чего, под именем Джолибы, течет на Север до 10° северной широты. Повернув на Северо-восток, получает слева несколько небольших, а справа — значительных притоков: Мифу и Яндан, или Нианну, поворачивая опять на север принимает Мило и Танкиссо; здесь склон Нигера уменьшается до половины (всего 329 метров над уровнем моря), русло его становится шире, но мельче — и он, на протяжении 400 километров, течет на северо-восток, образуя пограничную линию между Суданом и королевством Сегу. У Бомак Нигер в половодье имеет до 800 метров ширины и образует стремнины, капризно изменяя ширину русла; близ Ниамины становится судоходным и поворачивает на Юг; склон его делается еще меньше, русло ниже; при Массино он делится на два главных рукава, которые направляются на север к озеру Дебу. У Диафарабы рукава эти соединяются между собой естественными каналами, которые, перекрещиваясь, образуют из сетиостровов островную площадь Бургу в 200 квадратных километров; на одном из этих островов лежит старинный Дженне, или Гинева, гл. г. Земли негров, от которой вся страна получила свое название Гвинеи. Далее Нигер входит в территорию феллахов, где называется Иссой и направляется к Северу, пересекая озеро Дебо, принимает много притоков и снова разделяется на рукава Данко и Майо Баллео; близ Кабары, гавани г. Тимбукту, достигает 17° северной широты и течет на В вдоль пустыни Сахары; на этом пути стремнины Тозайе препятствуют судоходности при медленном течении и среди чрезвычайно низменных берегов Нигер достигает страны Уссы, где носит уже новое имя Гульби-нковары, или Ковары. У Буррума река круто поворачивает на Юго-восток и входит, после болотистой низменности Массины и каменистой пустыни Тимбукту, в холмистую страну с тропическойрастительностью и снова образует целые сети рукавов близ Гаго, древней столицы империи Санраев. Прорвавшись стремнинами, окружающими остров Борну-Гунту, Нигер широкой скатертью разливается по равнине и только у Акарамбаи, на Юг от острова Ансонго, снова суживается, стесняемый стенами скал, до ширины в 30 метров.
В среднем течении Нигер принимает в себя: Горадженде, вытекающий из Либтако, Кассани, или Тедеримт, Сирбию, или Чирбу, и Гюльби-н-Сокото у Гомбы. От Гомбы до стремнин Буссы Нигер судоходен, между Раббой и Локоджей ходят пароходы, хотя и здесь мешают иногда плаванию песчаные мели. Здесь в Нигер впадают Кадуна, или Лифул, и несколько далее Гурара; самый же значительный приток его, Бенуэ, впадает у Локоджи, беря начало к северу от Нгауандарэ в Адамее, в дождливое время года он соединяется с озером Чад. От Локоджи у Эбо (во главе дельты) Нигер, соединенный с Бенуэ, течет величественным потоком, устремляясь на юг среди скал и, склоняясь постепенными террасами, принимает слева параллельный приток Амамбару. Ширина Нигера все увеличивается, и он потоком устремляется к Атлантическому океану, в Гвинейский залив, в который и впадает вышеупомянутыми рукавами. Дельта Нигера занимает площадь в 25 000 квадратных километров, низменна, болотиста и покрыта зарослями мангро. Судоходность Нигера зависит, помимо стремнин и водопадов, от его полноводья или мелководья. В верхнем течении Нигер до Тимбукту полноводье бывает с июля до начала января, и здесь судоходна от Баммако до Тимбукту; в среднем течении Нигер полноводен и судоходен от Габбы до Локоджи, с июня до октября; в нижнем течении от Локоджи до Акассы, благодаря притоку вод Бенуэ, Нигер полноводен с июня до конца сентября и имеет вторичное полноводье с января до конца апреля, зависящее от полноводья в верхнем течении; Здесь он судоходен во всякое время года.
Способ питания Нигера: река питается водами летних муссонных дождей.
Притоки Нигера: Мило (правый), Бани (правый), Сокото (левый), Кадуна (левый), Бенуэ (левый).
Обитатели Нигера: на Нигере очень развито рыболовство, основными промысловыми видами рыб являются: карп, окунь, барбель (или усач) и другие.
Замерзание Нигера: не замерзает.
Первинний сектор економіки об’єднує види діяльності, пов’язані з видобуванням сировини та її переробкою в напівфабрикати. До нього належать сільське господарство, рибальство, лісівництво, мисливство та видобування мінеральної сировини (вугілля, нафти, металічних руд тощо). Первинний сектор був першим в історії людства, з нього розпочалася економічна діяльність первісних людей (збирання й полювання). Йому належало провідне місце в економіці країн світу до початку промислової революції. У межах первинного сектора найважливішим видом діяльності було сільське господарство. Нині його переважання у ВВП країни здебільшого свідчить про низький рівень її економічного розвитку. Прикладом цього є чимало країн Африки, де досі значна частина населення зайнята в сільському господарстві. Але є і винятки. Первинний сектор (видобування нафти й газу) є основою економіки багатих країн Перської затоки, таких як Саудівська Аравія й Катар. Суспільство, яке існує в умовах панівного традиційного сільського господарства, називають доіндустріальним, або аграрним.
Вторинний сектор економіки утворюють види діяльності переробної промисловості й будівництва. В економіці країн Західної Європи вторинний сектор панував у XX ст. (Перша промислова революція). Передумовою переходу від економіки первинного до економіки вторинного сектора було поліпшення технологій ведення сільського господарства, що зумовило підвищення продуктивності праці. У зв’язку із цим вивільнялись робоча сила й фінансові ресурси, які було спрямовано на розвиток промисловості. Суспільство, що існує в умовах панівного вторинного сектора економіки, називають індустріальним.
Третинний сектор економіки — це сфера послуг. Перехід до третинної економіки пов’язаний зі зростанням продуктивності праці в промисловості, у зв’язку із чим вивільнялись ресурси для розвитку сфери по-
слуг. До сфери послуг належать: освіта, наука, культура, туризм, охорона здоров’я тощо. Останніми роками в цьому секторі високими темпами розвиваються інформаційні технології.
Країни, у яких переважає третинний сектор економіки, називають постіндустріальними, або інформаційним суспільством. Це країни-лідери економічного розвитку світу.
Україна має показники типової країни, що перебуває на індустріальному етапі розвитку суспільства. Частка вторинного сектора сягає майже 45 % вартості ВВП, відносно високою є також частка первинного сектора. Натомість відсоток третинного сектора в економіці України значно нижчий, ніж у провідних постіндустріальних країнах світу (США, Японія, країни Західної Європи).
Часто з третинної сфери економіки виділяють четвертинну — інформаційну. Це інформаційні технології, наукові дослідження, маркетинг, банківські й фінансові послуги та інші, пов’язані не з виробництвом як таким, а з його плануванням й організацією. Прикладом успішного розвитку такої економіки є Сингапур.
Миколаївський глиноземний завод — приклад успішної концентрації виробництва. Це найбільше в Україні й одне з найбільших у Європі підприємств кольорової металургії, оснащене сучасним обладнанням. Підприємство є лідером у світовій алюмінієвій промисловості за рівнем екологізації. У нього найменші викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря.
Технологічна (стадійна) спеціалізація — це послідовне виробництво напівфабрикатів, деталей чи вузлів на різних підприємствах, кожне з яких виконує певну стадію обробки або ж спеціалізується на окремій стадії технологічного процесу.
Територіальна спеціалізація — зосередження виробництва в окремій територіальній одиниці поділу. Виділяють міжнародну, міжрегіональну та локальну спеціалізацію.
Кооперування виробництва — процес встановлення виробничих зв’язків між різними спеціалізованими підприємствами, які спільно працюють над виробництвом складної продукції. Наприклад, для виробництва автобуса необхідні деталі, що виробляють кілька сотень спеціалізованих підприємств. Вони постачають ці деталі на складальне підприємство, яке випускає готову продукцію. Про ступінь розвитку кооперування виробництва в межах окремих гігантських корпорацій свідчить те, що окремі деталі, вузли автомобілів для корпорації «Джене-рал моторз» постачають майже 40 тис.
дрібних і середніх підприємств.
Сучасні найбільші світові компанії — приклад комбінування виробництва. Наймогутніші з них широко застосовують різні види концентрації, диверсифікації з метою встановлення глобальних виробничих ланцюгів. Наприклад, «Фіат» має автоскладальні підприємства в Польщі, Італії, Єгипті.
Диверсифікація виробництва — це процес його кількісного та якісного поділу й подрібнення. Диверсифікація характерна для великих підприємств із високою концентрацією виробництва. Наприклад, великі компанії водночас із виробництвом ракетної техніки розгортають випуск високотехнологічної електронної апаратури, побутової техніки.
Агломерування — це процес утворення тісних економічних зв’язків між підприємствами на основі спільної інфраструктури в межах відповідної міської агломерації. Найбільш ефективним є їх розміщення у великих містах.