<span>Тарас Григорович Шевченко — великий поет, геній українського народу. Поет зробив неоціненний вклад у духовну скарбницю людства. У своїй творчості митець сягнув на світовий рівень. Його довершені твори сіють зерна світла й добра, палахкотять незгаслим полум’ям безкомпромісної справедливості, проникливої мудрості. Тарас Шевченко народився кріпаком, тож йому, як нікому іншому, були близькі й зрозумілі страждання бідноти. А тому все своє життя поет присвятив служінню ідеї національного та соціального визволення трудящих. Не було такої сторони життя, якої не торкнулося б перо Кобзаря. Разом із тим поет закликав усі народи об’єднатися і разом боротися проти царизму. Він вірив, що на звільненій від експлуататорів землі настане щасливе, прекрасне життя:</span>І на оновленій землі Врага не буде, супостата,А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі.(«І Архімед, і Галілей...
<span><em> Що дає нам читання ? Я думаю , що цим питанням задається багато людей. Деякі зовсім не читають , бо вважають це не потрібною справою . А хтось днями може сидіти біля книжок .Ті хто , не читають не розуміють тих хто заглиблений у це . І навпаки .</em><em> На мій погляд , треба читати і читати не скорочення книжок , які тобі задали в школі для літніого читання , а повні збірки , романи або детективи . Наприклад , ти не зрозуміеш » Подорожі Гулівера , якщо не прочитаєш 1 частину або » Шерлока Холмса » ,якщо не прочимтаєш «Собаку Баскервілів » .</em><em> Читання дарує і розвиває в нас багато гарних рис характеру . Авантюризм , співчуття , любов до пригод , кохання до чогось , доброту і ще багато інших чеснот . Але не треба захоплюватися книжками . Бо ти легко можеш змалювати собі ідеальний Всесвіт , принца на білому коні , але у реальному світі все набагато гірше , бо не той можливо мінталітет або державний устрій . Ти можеш розчаруватися в житті .</em><em> Я думаю , книжки це дуже добре , але не треба втрачати себе в цій казці !!!</em></span><em>
</em>
Стоял февраль. С самого Крещения держалась ясная погода, без ветров и метелей, с крепкими, сердитыми морозами. Глубокий снег, первоначально напавший в ту зиму ещё до Введения и обильно подновляемый во все Филипповки, ни разу не сгонялся паводками и теперь, скованный ноздреватым настом, мирно покоился на полях.
<span>Благодаря отсутствию ветров, снег этот покрывал землю ровною, слегка волнистою пеленою; даже вокруг жилищ не было сугробов. </span>
<span>Дороги, не заносимые позёмкою и не заметаемые метелью, были превосходны. Сани не ныряли по ним, как по волнам бушующего моря, и даже ночью путник не мог бы сбиться с них, ибо отчётливо чернелись на сером фоне зимней ночи правильные ряды соломенных вешек, ещё не разнесённых бурею по степи и не поникших под напором бешеных снеговых волн. </span>
<span>Небо не завешивалось мглою и не закрывалось хмурыми тучами, но с неутомимой яркостью синело и сверкало. Зори не погорали, зажигая небо зловещим багрянцем и, подобно пожару, пылая над пустынными снегами, но кротко и тихо сияли, нежно окрашивая и степь, и небо приветливым румянцем и предвещая всё ту же постоянную погоду на завтра. </span>
<span>Днём ослепительно блистало холодное солнце. По ночам высыпали бесчисленные звёзды, тускло мерцал Млечный Путь и светила голубая луна, обливая молчаливые поля меланхолически-сказочным сиянием. (По А. Эртелю.)</span>
