згодом біля галузки зібралося багато мурашок і вони разом потягли свою здобич до мурашника.
Шановна Жанно Вікторівно!
Пише Вам учень 5-Б класу Петрик П’яточкін. Коли моя мати дізналася, що саме Ви викладаєте нашому класу українську мову, то дуже зраділа. Вона теж була Вашою ученицею у моєму віці та з великою теплотою згадує ті часи. Мені теж подобається вчитися у Вас грамотному письму, адже я хочу досконало вивчити українську мову. Я впевнений, що під Вашим пильним наглядом мені це вдасться.
Від імені учнів нашого класу хочу висловити Вам вдячність за те, що Ви не тільки доступно і зрозуміло викладаєте новий матеріал, але й завжди намагаєтеся різноманітно та цікаво проводити заняття. Саме тому ми, Ваші учні, з великим задоволенням відвідуємо Ваші уроки. Ми розуміємо, що нам дуже пощастило з учителем, адже Ви — вчитель від Бога.
Жанно Вікторівно, від себе особисто обіцяю слухатися Вас і радувати успіхами у вивченні української мови. Красно дякую за Ваш професіоналізм, багатий досвід, життєву мудрість, добре і справедливе ставлення до учнів. Щиро бажаю Вам міцного здоров’я, особистого щастя, доброї вдачі, терпіння, гарного настрою, легкої та приємної вчительської праці.
До скорої зустрічі!
З повагою,
Петрик П’яточкін
<span>24 квiтня 2018 року</span>
Яким Сомко походив з переяславських міщан, був рідним братом першої дружини Богдана Хмельницького. Козацькі літописи подають Сомка як людину великої вроди й розуму. У часи визвольної боротьби проти Польщі Сомко став прилуцьким полковником. Коли ж помер Богдан Хмельницький, а булава не втрималася ні в руках Виговського, ні Юрася, Сомко активно прагнув зібрати чорну раду (такі ради носили характер заколотів, державних переворотів, були підступними стосовно правлячого гетьмана, тому називалися чорними), бо сподівався, будучи вже наказним гетьманом, здобути булаву собі. Був Яким Сомко далеко не ідеальною людиною, не цурався, як і Брюховецький, писати доноси на своїх конкурентів царю, але перед Ніжинською радою повівся благородно і навіть погодився поступитися булавою Васюті, щоб тільки вона не потрапила в руки Брюховецькому. Та було вже надто пізно думати про єдність після затяжних міжусобиць — Іванець використав усі можливості бути вибраним. Після поразки на Ніжинській «чорній» раді Сомко просив притулку й оборони в російських представників Ромодановського й Гагіна, але ті видали його Іванцеві, який не забарився приректи в’язня до смерті. Звісно П. Куліш ідеалізує в романі образ Сомка. Наказний гетьман Сомко щиро засмучений недолею рідного краю, він — продовжувач справи Богдана Хмельницького. Про це свідчать Сомкові слова: «Зложити докупи обидва береги Дніпрові, щоб обидва приклонились під одну булаву!». Він щирий і незлобливий лицар, гордий і розумний ватажок. Коли вірні йому козаки вирішили покласти голови, але не віддати свого гетьмана на поталу, він говорить: «Братці милі! Що вам битись за мою голову, коли погибає Україна!«.
Щоб дихати:)
молюскам як і іншим живим істотам потрібне дихання
Метро, кіно, шосе, кашпо, какаду, жалюзі.
