Для принцессы:
строгая, злая, скучная, критикующая, ленивая, завистливая, жадная, глупая,
Для падчерицы:
Милая, обаятельная, добрая, вежливая, превосходная, жизненная, воодушевлённая, обворожительная, божественная, великолепная, трогательная, солнечная;
для мачехи:
злая, мрачная, скучная, жадная,
ну дальше сами))
1) потому,что им было очень тяжело,женщинам во время войны надо было вынашивать больных детей ,готовить еду,а у стариков жизнь кончается ,им очень плохо 2) потому что во время войны в любой момент можно было потерять родину,и надо ценить каждый её момент
<span> Для Гамлета, життя якого була гармонійною в сім'ї люблячих батьків, серед вірних університетських друзів, усе перевернулося разом зі смертю батька і подіями, які відбулися після цього.Привид батька закликає Гамлета до помсти. Світ відкрився перед ним у всьому своєму трагізмі, перетворивши безтурботного юнака в страждаючого філософа. Душа юного принца в сумнівах. Тепер він болісно сприймає те, що кругом звучать слова, які насправді прикривають брехня. Всюди амбіції, марнославство, бажання не бути, а здаватися. Лише Гамлету брехня чуже.</span><span>Гамлет перестає вірити кому-небудь. Рідний дядько виявився вбивцею батька, а мати вийшла заміж за вбивцю, недавні друзі Розенкранц і Гільденстерн виявилися зрадниками. Навіть чиста наївна Офелія стає мимовільним зброєю в руках свого батька Полонія, зброєю, спрямованим проти Гамлета. У цій ситуації він не знає, кому може довіритися. Гамлет - один проти світу зла. Навколо майже всі звикли кривити душею, лицемірити, брехати, «здаватися», прикриватися словами. Гамлет хоче розірвати цю брехливу оболонку слів, дізнатися, що за нею.
Оточення сприймає його як дивного, незрозумілого і навіть небезпечного для себе - "нормальних" людей, які звикли жити в брехні. Так народжується версія про божевілля принца. Гамлет підтримує таке твердження, адже його божевілля - це можливість говорити правду.</span>Насправді Гамлет розумний, широко освічений. Його натура глибока, тонка, артистична, а мову дотепний і парадоксальна: "І замкніть мене хоча і в горіхову шкаралупки, я і там буду вважати себе володарем безмежності". Гамлет - філософ, який прагне зрозуміти сутність речей.Про себе він говорить: "Сам я людина досить таки порядна, а то можу себе пред'явити звинувачення в стількох гріхах, що і навіщо тільки мене мати народила?! Я вельми гордий, мстивий, самолюбний. У мене в розпорядженні більше гріхів, ніж думок, щоб їх обдумати, мрій, щоб їх втілити, часу, щоб їх здійснити. Всі ми пройдисвіти несусвітні ".<span>"Бути чи не бути" - знаменитий гамлетівське питання
Світ людей жахливий.
І саме життя сплетена з фальші,
брехні, жорстокості.
Що ж робити?
Померти - заснути, не більше.
І знати, що скінчиться
Серцева біль і тисяча турбот ...
Померти
Заснути.
Може, і бачити сновидіння? "</span>
Ответ:
Дев'яностолітній старець, який багато бачив і багато знає, є головою та розумом громади: за його порадами збудували дорогу, яка служила засобом зв'язку між тухольцями й мешканцями навколишніх сіл; його порадами було переможено ворога й урятовано життя не тільки тухольської громади, але й їхніх сусідів. Захар Беркут виховав у людей почуття власної гідності та волелюбність. На громадській раді він відстоює права громади від князівських і боярських зазіхань, гідно тримається перед боярином Тугаром Вовком, який заявив свої права на тухольські землі: "Мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків наших".
Беркут – справжній патріот своєї землі. Розповідаючи тухольцям про знаки на прапорі, він закликає ніколи не здаватися й до останньої краплі крові захищати свою Батьківщину від нападу монголів: "До останньої краплі крові повинна боронити громада свої свободи, свого святого ладу!" Тому коли постало питання: або вихід монголів з тухольської долини, або смерть синові Захара – Максиму, Захар Беркут жодної хвилини не вагався, що треба робити. Серце батька ридало, а розум говорив, що смерть Максима – єдиний порятунок для тухольців.
Передсмертне слово Беркута – це своєрідний заповіт громаді: "Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". Слова ці мають бути заповітом і для нас та передаватися наступним поколінням.