Дмитро,відчини двері!
Спонукальне речення містить наказ, вимогу, заклик, побажання, пораду, прохання тощо.
У спонукальному реченні дієслово, як правило, стоїть у наказовому способі, часто використовуються звертання, а також можуть вживатися спонукальні частки хай, нехай, бодай, годі, ну, давай тощо: О земле, велетнів роди! (П. Тичина): Хай, милі друзі, вам щастить у дружбі вірній, в праці мирній (М. Рильський).
Спонукальні речення бувають:
а) власне спонукальні, у яких міститься спонукання до дії; Берімось краще до роботи, змагаймось за нове життя (Леся Українка);
б) бажальні, у яких висловлюється якесь бажання: Хай краще я самотужки всі лямки тягтиму, аніж маю нарікання терпіти (О. Гончар).
Для спонукального речення характерна специфічна спонукальна інтонація — часом більш напружена, часом менш. У кі
нці такого речення звичайно ставиться крапка.
можливо, я не зроблю це завдання
безумовно,це найкращий вибір
будь ласка , подай мені цей зошит
отже , це найкращий твір
Калина дуже гарне деревце. Вона починає цвісти у травні. Калина вкривається ніжно-зеленими суцііттями, а на кінець весни вкривається білим цвітом.
Восени вона вкрита темно-зеленими листями і дуже гарними червоними кетяга-
ми. З першими морозами ягідки стають солодкими. Їми люблять поласувати пта-
шки
Верба – це дивовижне дерево. Воно першим зустрічає весну. На берегах його довгі і гнучкі гілочки часто схиляються до води,наче хочуть напитись свіжої водиці. Навесні це дерево особливо красиве. Спочатку на них з’являються сріблясті котики. Вони, немов маленькі клубочки пуху, такі ніжні та м’якенькі. Так і хочеться до них доторкнутися. Згодом вони звисають вже золотими сережками. Незабаром з них розвиваються зелені листочки.
<span> Я завжди милуюся вербою
</span>
Чи не <em>краще </em>сісти <em>тихенько </em>й заплющити очі? Я <em>так </em>і зроблю. Сідаю. Круг мене <em>темно</em>. Блискають тільки гострі, колючі згуки, і <em>дрібно </em>сиплеться регіт на металеву дошку, як шріт.
Михайло Коцюбинцький "Intermezzo".