Якщо вам потрібен текст, шукайте повість Лесі Ворониної, "Пригоди голубого папуги".
Якщо вам потрібен стислий переказ цієї повісті, читайте далі.
Блакитний папуга, якого звали Антось, жив у літньої жінки, яку звали пані Магда. Антося їй подарував онук-моряк. Папуга був розумний та вмів розмовляти. Вони з пані Магдою часто розповідали один одному різні історії.
Пригоди Антося почалися, коли він вилетів з вікна, злякавшись кота. Антось потрапив на станцію метро і його затягнуло у тунель за потягом. Антось загубився у тунелі, але його врятувала руда миша, яка привела його до печери. В печері були звірі, які переховувалися там - миші, хом'яки, кішка та мавпа. Мавпа була там за лідера.
Антось розповів звірям свою історію. Виявилося, що всі звірі - жертви недбалості або жорстокості людей. Тому, коли Антось захотів повернутися додому, мавпа веліла заперти його, щоб він не розказав людям про звірів-втікачів. Звірі не довіряли людям, особливо мавпа. Але руда миша вивела Антося на волю.
Антось повернувся додому. Як потім писала у листі до онука пані Магда, Антось щось сказав на вушко коту, після чого кіт перестав полювати на папугу і став вегетаріанцем.
Називний гроші
Родовий горешей
Давальний грошам
Орудний грошима
Знахідний гроші
Місцевий на грошай
Називний біль
Родовий білю
Давальний болі
Знахідний біль
Орудний біллю
Місцевий на болі
Тисяча шістсот п'ятдесят сім.
Надіюся, що допомогла.
Вже вкотре ми йдемо до зоопарку. Там нас чекає лисеня.
Переказ тексту "Під вікном", у якому розповідається про хлопчика, калину й бузину пропоную виконати так:
У веснянім буянні біліли сади. Цвіли бузина та калина, мов шапками снігу понакривались. Сяяла білим цвітом сумна черемха. Зазвичай усі ці кущі й дерева не цвітуть ніколи в один і той самий день, проте тієї весни вони чомусь цвіли разом. Пелюстки весняних квітів України білою метелицею вихорились над землею. Усе навколо світилось і сяяло.
Була ніч. Місяць виплив з-поза обрію на перистих хмаринах, на подраних небесних пуховиках. Блиснула синім вогнем ріка. Усе довкола засвітилося сумним і спокійним світлом. Навкруги завидніло, неначе вдень, адже все навколо було біле.
Михайлик переліз через паркан садиби і опинився в старому вишневому садку. Тут над усім панував той самий Місяць. Під ногами перекочувались місячні плями, пересіяні через гілля та листя вишень, яке нахилялось од вітру.
Хлопець йшов, мов кіт по стерні, а потім скрадався до заплетеного хмелем будинку, до вікна на другому поверсі.
Михайлик незчувся, як ззаду хтось підійшов. Пролунав вражений вигук: «Михайле!» Перед хлопцем стояла його матуся. Шануючи предківські приписи чемності, мати тягла Михайла геть від того вікна, розпитуючи, коли ж він зашле до дівчини старостів.