І ось настав Новий рік. Проте так сумно прощатися із 2013. Стільки прекрасних вражень залишилося позаду. А тепер мене чекають знову нові труднощі. З кожним наступним роком я розумію що мене чекають все складніші і складніші випробування. Проте я не опускаю руки, я веду бородьбу зі своїми слабкостями. Нехай який би тяжким не був би цей 2014 рік, але я впевнена що справлюся.
Саме найбільше, що я очікую від наступних 12 місяців, це насамперед: добре навчатися, відкрити для себе щось нове, подорожувати ну і знайти собі нових друзів.
Лис Микита(підмет) прожоро(обставина) вискочив(присудок) зі свого(додаток) незвичайного(означення) купелю(обставина)
Ми вчимо історію більшу частину свого життя. Спочатку школа й університет збагачують наші знання, згодом робимо це самостійно і в залежності від бажання. Але щоразу ми знову і знову повертаємося туди, в далеке минуле нашого народу. Колись Олександр Довженко сказав: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». Це справді так. Історію потрібно вивчати, тому що це не тільки наше минуле. Це найбільша цінність, наша основа. Як можна дивитися в майбутнє, виховувати нове покоління без усвідомлення свого коріння самого себе. Адже хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього. Кожна освічена людина розуміє, що без історії Україна втратить своє значення, свій статус на фоні інших держав. Ніхто із нас не зможе пояснити, чому українці так шанують свою Батьківщину. Наш народ існує тільки завдяки тому, що його впродовж багатьох століть вимолювали, захищали й обороняли. Наперекір усім обставинам нам дали можливість вільно жити, дихати свіжим повітрям і ходити по рідній, Богом даній землі. Я вважаю, що минуле – це своєрідний досвід, який ми переймаємо від батьків, дідів, наставників. Без інформації попередників так ніколи б і не дізналися традицій, звичаїв, культури, форм поведінки. Тож, сьогодні освітяни активно піклуються про способи вивчення історії України в школах та інших навчальних закладах. Головною метою яких є належне освоєння знань про історичні події, які важливі для кожного з нас. Адже це неодмінно допоможе в розбудові сильної, вільної держави, з гордою назвою Україна.
Осінь. Зелена трава потиху здає свої права осені. Листя збирається жовкнути та опадати додолу. Останні квіти відцвітають на поляні. Стріхи бдинку вже чекають на холодний вітер. Древа похиляються, щоб не бути зламаними під натском осені. Великі гори немов би теж схиляють свої верхіки до золотої осені - але так невпевнено. Осінь підккрадається повільну, природа встигає приготуватися до зустрічі з нею.