Відокремлені члени речення
Відокремленими називаються члени речення, що за змістом виділяються при усному мовленні інтонацією, а на письмі — розділовими знаками:
<em>Позамістом лежали Кримські гори, вкриті лісом (П. Панч).</em>
Відокремлений член речення виділяється на письмі комами, рідше — тире.
Відокремленими можуть бути означення (також прикладки), обставини і додатки.
Відокремлені означення
Кома вживається для виділення відокремлених означень, виражених:
1. Дієприкметниками та прикметниками, що мають при собі пояснювальні слова й стоять після означуваного іменника:
<em>Вмирав поет, залюблений у світ,</em><em />
<em>Вмирав поет, задивлений у море (П. Осадчук).</em><em />
<em>Деревця молоді, укриті білим пухом,</em><em />
<em>Тихенько сплять над Волгою в снігу... (Л. Забашта).</em><em />
<em>Розгойдане море, вже брудне й темне, наскакувало на берег і покривало скелі (М. Коцюбинський).</em>
2. Дієприкметниками та прикметниками, що не мають пояснювальних слів і стоять після означуваного іменника, особливо в тих випадках, коли перед іменником є вже означення:
<em>Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю (Панас Мирний). Живе життя і силу ще таїть</em><em />
<em>Оця гора, зелена і дрімлива (М. Зеров).</em><em />
<em>Слався, мій народе, мій гордий, чесний, добрий, молодий (М. Вінграновський).</em>
3. Дієприкметниками та прикметниками (як із пояснювальними словами, так ібез них), поставленими перед іменником, якщо вони, виступаючи в ролі означення до іменника, мають ще обставинний відтінок (<em>будучи, бувши...)</em> або відділені від іменника іншими членами речення:
<em>Дезорганізований раптовістю нічної атаки,</em><em> ворог не встиг учинити скільки-будь сильного</em>
<em>опору (О. Гончар).</em>
<em>У червонім намисті, зав'язана великою хусткою, Марта була б дуже гарною молодицею (І. Нечуй-Левицький),</em>
4. Дієприкметниками й прикметниками (як із пояснювальними словами, так і без них), що стосуються особових займенників:
<em>Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися (І. Котляревський).</em>
<em>Вона стоїть навпроти Сагайди, маленька, мов куріпка на межі (О. Гончар).</em>
<em>Дивився [Юрко] на батька, і йому стало жаль його, завчасно постарілого, спрацьованого (І. Харчук).</em>
5. Іменниками в непрямих відмінках (з прийменниками або без них), щоб надати їм більшої ваги порівняно з іншими членами речення:
<em>Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакочуваними по лікті, з чорними косами, вона [Мотря] була ніби намальована на білій стіні (І. Нечуй-Левицький).</em>
<em>До неї наближалась мати... Іллевського, невисока, досить повна жінка, з кошиком у руці (О. Гончар).</em>
