Кирило намагався старанно вчити уроки. Йому подзвонив його друг Артемко, просто побазікати.
— Алло. Друже, привіт, як справи?!) - радісно сказав Артем.
— Не дуже. Дістали, якщо чесно, вже ці уроки! Але ж я хочу бути відмінником. Тепер я розумію, як важко Руслану... (він відмінник)
— Хха, нема чого засмучуватися. Канікули ж скоро!
— Еге, скоро, аж через тиждень.
— Ну то й що? Ти довше чекав, потерпи. До речі, новий рік скоро. Ти вже придумав, який подарунок хочеш? Я ні.
— Я теж ні. Хоча, я хочу гіроскутер, але, нажаль, він надто дорого коштує.
— Ооо... Я теж хотів би собі такий подарунок. Може, все таки попросимо маму?
— Я вже просив. Марно((
— Я теж спробую попросити.
— Ну попроси.
— Якось потім, ми ж зараз розмовляємо. Ну добре, бувай, ти ж кажеш, що тобі уроки треба робити, не буду тобі заважати)).
— Бувай!
Він погляне на мене, так лагідно, так ніжно!
На маленькій <span>яблунці
</span>На низенькій яблунці<span>
цілий день - на счет этого не уверена </span>
-Доброго ранку мамочка!
-Доброго ранку дочь!
-Як справы у тебя на роботе?
-Все хорошо, а у тебе в школе?
-Тоже получила по английский мове оценку хорошою.
-Какую?
-(пиши суда свою оценку).
-Молодец, учишся в том же духе!
-Хорошо буду учится, мама иди отдыхай а я всё убиру!
-Тиж моя помощница
