1. Я
рибу на річці ловлю день при дні (Є. Гуцало). 2. Серденьком б'ється
джерельце цілюще, з ним розмовляю один на один (М. Осадчий). 3. Я був
самотній,сам-на-сам з своєю самотою (Ю. Рибчинськии). 4. А дід мою дослухав казку
і виявив сердечну ласку: «За те, що гарна казка ця, на вибір вирвіть
кавунця» (Д. Білоус). 5. Глечик день у день не надщерблюється, а
розбивається одразу (Народна творчість).
Ответ будет (д) тому що повинно стояти панно Ганно Микитівно
Калина - символ України. Як багато пишуть поети про цей символ. Навесні і восени калина завсім різна.На весні вона цвіте, а восени красується своїми червоними плодами. Цвіте калина білими суцвіттями. Милує око той білий цвіт такою вже ніжною вона стає, як тая дівчина молодая. За літо вона росте і вже восени стає червоною, як той мак у полі . Тендітна і ніжна дівчина стає господарською жіночкою. Так і калина свій ніжний білий цвіт змінює на червоний. Восени калина чекає своєї пори коли нею похарчуються птахи, так калина приймає участь и в ланцюжку живлення у природі. Ягідки калини кислі на смак, для людини вона частіше всього постає як ліки. Можемо зробити висновок що не дарма поети так гарно і ніжно описують калину адже вона за усі пори року гарненька.
— Привіт! Як ти тут проживаєш? Я тобі меду та полуничного варення зробив, будеш?— запитав Андрійко виймаючи з пакету варення та мед
— Так, дякую. — відповів Василько беручи в руки банку з вареннням та почав на неї придивлятися.
— Слухай, ти тут не скучав за школою? Тебе там всі чекають.— сказав Андрійко
— Звісно я скучав… Але ж я хворий…— відповів Василько
— Та не хвилюйся ти так! Ти ж всеодно вилікуєшся! — сказав Андійко з посмішкою
— Так, звісно
Перекотиполе...
просто посмотри мультфильм