"Не марнуй час,сідай на велосипед та вирушай у дорогу!"-звелів дідусь своєму онуку.
Одного разу ми були в осінньому лісі збирали стигли горішки,ми збирали гриби .Прошло багато часу, додому ми поіхали з повними кошиками.Потім я та моі батьки довго згадували ті миті в житті.
Осінні пасмурні дні часто супроводжуються дощами. Сіре важке небо сумно плаче за літнім лагідним сонцем. Дощ дрібно сіє свої срібні краплинки, що танцюють блюз. Вологою перенасичене повітря і земля. Пожовклі трави низько нахилилися від важких крапель дощу. Він вистукує свої мелодії на моєму підвіконні, на даху і я цілий день слухаю цю музику осені. Листя вже давно зірвав вітер з дерев, воно лежить рудим м’яким килимом у саду.Мокрі тонкі віти спросоння,шкребуться у моє вікно. А дощ зрання, все ллє і ллє безперестанку утворюючи велетенські калюжі і струмки.
Ніби душа засвітилася, коли я побачила матусю.