Однажды с 1 сентября
В школу первый раз пришли.
Здесь но во все, учителя,друзья
И книги все. Трудиться предстоит
И многому учиться.
Но иногда учиться лкеь
И в школу каждый день.
Нас учат здесь читать, писать,
И мир неведомый познать!
Мораль сей басни такова:
"Учиться нужно всем, друзья!
Чтоб в жизни что нибудь уметь,
Учиться надо и не год, вам за наукою сидеть!"
Какие герои?
Сын,мать,и второстепенные роли ЭТО фома Остап
в самой главной роли был ДЕД (происходило на огороде)
Дед попал в заколдованное место и ,,, 'ЭПИЗОД почитай его
Тут дед остановился, достал рожок, насыпал на кулак табаку и готовился было поднести к носу, как вдруг над головою его «чихи!» — чихнуло что-то так, что покачнулись деревья и деду забрызгало все лицо.— Отворотился хоть бы в сторону, когда хочешь чихнуть! — проговорил дед, протирая глаза. Осмотрелся — никого нет. — Нет, не любит, видно, черт табаку! — продолжал он, кладя рожок в пазуху и принимаясь за заступ. — Дурень же он, а такого табаку ни деду, ни отцу его не доводилось нюхать!Стал копать — земля мягкая, заступ так и уходит. Вот что-то звукнуло. Выкидавши землю, увидел он котел.— А, голубчик, вот где ты! — вскрикнул дед, подсовывая под него заступ.— А, голубчик, вот где ты! — запищал птичий нос, клюнувши котел.Посторонился дед и выпустил заступ.— А, голубчик, вот где ты! — заблеяла баранья голова с верхушки дерева.— А, голубчик, вот где ты! — заревел медведь, высунувши из-за дерева свое рыло.Дрожь проняла деда.— Да тут страшно слово сказать! — проворчал он про себя.— Тут страшно слово сказать! — пискнул птичий нос.— Страшно слово сказать! — заблеяла баранья голова.— Слово сказать! — ревнул медведь.— Гм... — сказал дед и сам перепугался.— Гм! — пропищал нос.— Гм! — проблеял баран.— Гум! — заревел медведь.Со страхом оборотился он: Боже ты мой, какая ночь! ни звезд, ни месяца; вокруг провалы; под ногами круча без дна; над головою свесилась гора и вот-вот, кажись, так и хочет оборваться на него! И чудится деду, что из-за нее мигает какая-то харя: у! у! нос — как мех в кузнице; ноздри — хоть по ведру воды влей в каждую! губы, ей-Богу, как две колоды! красные очи выкатились наверх, и еще и язык высунула и дразнит!— Черт с тобою! — сказал дед, бросив котел. — На тебе и клад твой! Экая мерзостная рожа! — и уже ударился было бежать, да огляделся и стал, увидевши, что все было по-прежнему. — Это только пугает нечистая сила!Принялся снова за котел — нет, тяжел! Что делать? Тут же не оставить! Вот, собравши все силы, ухватился он за него руками.— Ну, разом, разом! еще, еще! — и вытащил! — Ух! Теперь понюхать табаку!
Вообще сказка интересная советую лучше почитать
http://ilibrary.ru/
Объяснение: Аудио
-Закройте глаза, приготовились? Слушаем.
– Что вы услышали в музыке?
-Что почувствовали?
-Что представили себе, пока слушали музыку?
– Какое время года вы представили? (осень)
– Эта пьеса называется “Октябрь”.
- Сегодня мы будем говорить об осени, о тех явлениях природы, что связаны с ее приходом. Будем учиться видеть те красочные средства, которые помогают поэтам рассказать, как красива природа.
-А для того, чтобы узнать, как поэты описывают природу мы вспомним биографию поэта, с которым вы уже знакомы. Для того, чтобы узнать с каким именно поэтом, вам нужно составить фамилию автора из пропущенных в словах букв.
(.нига, лист.к, гла.а, .иса, прир.да, .ремя) КОЗЛОВ
-Давайте откроем оглавление учебника и вспомним, какие произведения этого автора мы уже изучали.
-Что же вы помните из биографии Сергея Григорьевича Козлова?
Биография С.Козлова Свои первые стихи он начал писать в 8 классе. До того, как стать профессиональным писателем, работал токарем, учителем пения, кочегаром на паровозе, ездил в геологические экспедиции. Как автор сценария он принимал участие в создании таких мультфильмов для детей, как «Львенок и Черепаха пели песню», «Ежик в тумане».
«Я народився вільним, як вітер...» (за твором Вольтера «Простак»)
Просвітництво кінця XVIII — початку XIX століття називають літературною епохою, що сколихнула літературне життя. Це був початок виникнення сентименталізму як напряму в літературі, з'явився новий жанр, що продовжує свій розвиток і донині, — це філософська повість. Серед засновників нового жанру був і Вольтер — відомий на той час письменник-гуманіст. Неперевершені за змістом і філософським осмисленням твори Вольтера й досі хвилюють читача, а висловлювання з них увійшли до світової скарбниці афоризмів.
Філософська повість «Простак» вирізняється серед інших творів насамперед тому, що письменник чи не вперше зображує красу почуттів головних героїв, співчуваючи їм. У своєму творі Вольтер намагається визначити мірило добра й зла в суспільстві. Цим мірилом для нього стала свобода людини, а її має гарантувати держава в особі короля. Хоча дія відбувається за часів правління Людовіка XIV, суть стосунків і конфліктів належить до феодальних порядків узагалі. Вольтер розвінчує релігійний фанатизм, оскільки саме під егідою церкви відбувається насильство й брутальне нехтування людськими життями.
Простак — головний герой твору, юнак, вихований у племені гуронів, який з дитинства ввібрав простоту ставлення до навколишнього світу, бо закони природи були законами його життя. Він зауважує: «Я завжди щиросердно кажу те, що думаю, як і роблю все, що захочу». Безперечно, що він знає ціну слова, розуміє, що за словом має бути відповідний вчинок, але він не може осягнути тих умовностей, що панували у французькому суспільстві. Щиро покохавши Сент-Ів, Простак не розуміє тих перешкод, що стають на його шляху, адже все просто: вони кохають одне одного і повинні бути разом.
Через підступність святих отців молодий Гурон потрапляє до в'язниці, саме там він знайомиться з Гордоном, який навчив його мислити, розуміти суть речей. Юнак ніби губка всотував знання і мав природній дар не тільки розуміти, але й аналізувати їх, пропускаючи через усвідомлення добра, доброчесності. Після тривалих бесід, обговорень Гордон дійшов висновку: «...я зміцнював лише забобони, а він слухає лиш голос природи». Та це й зрозуміло, бо слова Простака «Я народився вільним, як вітер...» — тому підтвердження.
Через сприйняття світу Простаком Вольтер показує облудність правлячих верхів. Гурон потрапляє в різні кумедні ситуації: кілька годин стоїть у воді, очікуючи хрещення, бо записано в Біблії, що має прийняти хрещення у воді; вимагає від священика, щоб той теж сповідувався перед ним, — так записано у Святому письмі; простодушно не розуміє, чому не можна потрапити до королівського палацу, адже в нього нагальна справа. Однак саме така простота розкриває французьку дійсність з її саркастично-смішним, лицемірним, цинічним, до відчаю нелюдяним укладом життя.
Врешті, Вольтер порушує питання про першопричину зла: де його коріння, де точка його відліку? І це вже не філософські роздуми на тему добра й зла, а викривальна й соціально значуща концепція існуючого режиму, оскільки всі злочинні дії сильних світу освячуються церквою, підтримуються нею, «узаконюючи беззаконня». Злочин по-різному сприймається Простаком і вельможами, і коли Сент-Ів зізнається у своєму гріхопадінні, що врешті призводить до трагічного кінця, Гурон зауважує: «...злочин може бути вчинено, тільки якщо в ньому бере участь серце; а ваше серце віддане доброчесності й мені».
Майстер оповіді й філософських узагальнень, Вольтер відкрив ще одну сторінку розвитку літератури, присвятивши її звичайній людині, яка намагається пізнати світ із позиції добра.