Руї́на — період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності, загальним занепадом та кровопролитними війнами на території України. Частіше за все під Руїною розуміють період від смерті гетьмана Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687).
Під час Руїни Гетьманщина умовно була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці два, чи більше, володінь під різними гетьманами ворогували між собою. Сусідні держави (Річ Посполита, Московська держава, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні відносини з тією чи іншою окупаційною силою[1]. Київську митрополію в 1686 було підпорядковано Московському патріархату.
Остаточний поділ Гетьманщини на Лівобережну та Правобережну Україну було закріплено Андрусівським договором (1667) та Вічним миром (1686). За ними Лівобережжя та Київ відходили до Московського царства, а Правобережжя — до Річі Посполитої.
В начале XIII в. в степях Центральной Азии сложилось сильное Монгольское государство, с образованием которого началась полоса монгольских завоеваний. Это повлекло за собой последствия, имевшие всемирно-историческое значение. Затронув все страны Азии и многие страны Европы, монгольские завоевания оставили глубокий след в их последующей истории, так же как и в истории самого монгольского народа.
Наверно это открытие Колумбом в 1492 г Америки. открытие новой неизведанной земли дало много поводов для экспедиций, открытий и изучений
<span>инициирование бракоразводного процесса не является источником холопства. Все остальные пункты могут являться источником холопства по Русской Правде.</span>
Однодво́рцы в Российской империи — социальный класс, возникший при расширении на юг Московского государства и состоявший из военизированных земледельцев, живших на окраинах Московского государства и обязанных нести охрану пограничья.
