Ответ:
Объяснение, жін.
1. Вертикальна частина будови, яка служить для підтримання перекрить і для розділення приміщення на частини і т. ін. Головою стіни не проб'єш (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 286); Надворі ревла сердита буря, стугоніла в стіни,.. вила в димарі, гуркотіла у вікна (Панас Мирний, IV, 1955, 298); На стіні, проти стола, висить великий портрет Шевченка, хорошої роботи олійними фарбами (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 45); Оселився я в готелі. Це — досить великий будинок, розподілений поверхами, коридорами, стінами й дверима на окремі кімнати (Юрій Яновський, II, 1958, 15); * Образно. Серед зачинателів радянської літератури, що поклали фундамент під її стіни,.. завжди стоятиме ім'я видатного українського письменника Івана Ле (Вітчизна, 3, 1965, 180); * У порівняннях. Скеля стриміла, як стіна (Нечуй-Левицький, III, 1956, 299);
// тільки мн., з означ., перен. Про який-небудь будинок, приміщення, установу, навчальний заклад і т. ін., де щось відбувається, здійснюється тощо. Вона рвалась із шкільних стін на волю, на службу «народові» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 312); Розмова має схильність перейти до стін директорського кабінету (Юрій Яновський, II, 1958, 29); Між покоління молодого У стінах бурси я зростав, Ніхто мене не доглядав (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 95).
