<span> Рання пташка росу п'є, а пізня- слізки ллє</span>.
Доброго дня!Це однокласниця Вашого брата.Хочу поцикавитись його станом здоровя, так , як його не було у школи....
Білесенькі сніжиночки,
Легкі, немов пушиночки,
Створилися ви з води-
летіть скоріш сюди!
А коли прийде весна,
потече в струмках вода,
неначе річка молода.
Сформулюй правильно питання ,тобі треба сказати де синтаксичне а де фразеологічне?
<span>Мені здається, що людина — це не просто назва певної істоти. Це звання. І, як кожне звання, воно передбачає високу відповідальність. Злу і жорстоку людину ми називаємо нелюдяною. Щось страшне і жахливе ми називаємо нелюдським. Отже, такі риси не належать людині. Інколи це слово пишеться з великої літери — Людина. Мені здається це правильним. Людяність — це добро, це чесність, це турбота про інших, це здатність прийти на допомогу. Тільки такою може бути справжня людина.Людина робить добро, не чекаючи винагороди за це. Інколи вона навіть може постраждати через це. Пожежник, який рятує від вогню дитину, не думає про власну небезпеку. Він робить добро, його вчинок називається людяним, а сам він є Людиною.Інколи про сміливу, відповідальну, сильну і добру людину можна почути, що це “справжня людина”. Значить, боягузлива, підступна, зла людина є “несправжньою”. То чи можна назвати таку істоту взагалі людиною? Я вважаю, що ні.Звання людини покладає на нас велику відповідальність. І ми повинні відповідати цьому званню.<span>
</span></span>