<span>Ось і настали літні канікули, коли
можна присвятити час улюбленим заняттям. Мені дуже подобається читати,
тому я вирішила познайомитися з книгою Л. Керролла «Аліса в Країні
Чудес». Тоді я навіть не могла уявити, скільки задоволення отримаю,
читаючи її. З першої сторінки я поринула у цікавий світ пригод, які
постійно супроводжували головну героїню Алісу та її друзів. З ними вона
познайомилась під час своєї подорожі по загадковій Країні чудес. Тут
дівчинка зустрілась із різними чудернацькими істотами, що дивували її
своїми здібностями та вчинками. Деякі з них були добрими, але
незвичними, наприклад, Чеширський кіт, Пелікан Додо. Інші, навпаки, дуже
неприємні, злі та невиховані – це Королева Сердець та її піддані. І
взагалі, все у тій країні було не так, але Алісі було цікаво подивитися,
що відбувається в іншому світі. Для цього їй довелося навіть декілька
разів поміняти свій зріст, іноді це було життєво необхідно (наприклад,
коли Королева звеліла відрубати Алісі голову, і їй довелося за допомогою
чарівного гриба швидко збільшуватися).
Персонажі дивували Алісу, а разом з нею і мене, своїм незвичним
виглядом, розмовами і навіть іменами. Серед них найбільше мені
сподобався Чеширський кіт, який, як і справжні коти, приходить тоді,
коли сам захоче і куди захоче, причому іноді з’являлись тільки його
голова або інші частини тіла, що було дуже кумедно. Він підказав Алісі,
як повернутися додому, проте для цього їй довелося познайомитись із
капризною та норовливою Королевою. Цей персонаж я сприймала як
негативний, оскільки в її образі уособлювались усі риси поганого
характеру та недостойної поведінки, особливо по відношенню до тих, хто
від неї залежав</span><span><span>Із всіх персонажів найбільш близькою
мені була сама Аліса, непевно, через те, що ми з нею майже одного віку. І
я їй навіть трішки заздрю, адже, дійсно, так цікаво було б потрапити у
загадкову країну! Мені подобається те, що Аліса смілива, не втрачає
інтерес до подій за будь-яких обставин, має власну думку, намагається
аналізувати та робити висновки про свої і чужі вчинки.
Надзвичайно цікаво було знайомитись із краєвидами цієї загадкової
країни, адже там росли не просто квіти, а квіти, що вміють співати,
зустрічались чудернацькі тварини і тим підтверджувалась назва країни.
Отже, книжка «Аліса в Країні Чудес» виявилась для мене як захоплюючою,
так і повчальною, оскільки на цікавих та кумедних прикладах англійським
письменником Льюїсом Керроллом були розкриті деякі негарні риси
характеру персонажів, що, на мою думку, властиві не тільки казковим
героям, але й звичайним сучасним людям, і яких обов’язково потрібно
позбавлятися</span></span>
Я прочитала роман Александра Сергеевича Пушкина "Евгений Онегин". Давайте поанализируем характер главного героя.
Я считаю, что <span>тип «современного человека» пушкинской эпохи, поскольку он был одет "как щегол", знал модный на тот период, французкий язык, танцевал мазурку На мой взгляд <span>он эгоистичен и жесток, достаточно алчен, готов ради денег <span>«на вздохи, скуку и обман».Возможно, он <span>легкомысленный, поверхностный человек, ведь, последующие события полностью подтверждают эту мысль: С юного возраста он с головой окунулся в светскую жизнь. Но, освоив в совершенстве «науку страсти нежной», он скоро к ней остыл. Когда ему наскучил свет, он покинул его. Охладев к жизни в обществе, в уединении, в деревенской тишине он с удовольствием просыпался в семь утра, плавал в реке. Но вскоре и деревенская жизнь ему наскучила.</span></span></span></span>
<span><span><span><span>Вот таким мне показался главный герой романа "Евгений Онегин".</span></span></span></span>
У Беллы был брат -Азамат.
Ещё в ролях там был Казбич и у него была лошадь.А эту лошадь хотел брат Беллы-Азамат.... Ну и он готов был даже продать свою сестру ради этой лошади...... Об этом узнал Печорин, что он хотел заполучить лошадь.... Так вот Печорин ему сказал чтоб он отдал ему сестру Беллу.... А взамен Печорин украдет у Казбича лошадь и отдаст ее ему..... Он принес сестру, а Печорин тем времен украл лошадь и отдал Азамату.... И там дальше
Детский фольклор стали собирать совсем недавно. Но уже сейчас ясно, что школьники освоили множество жанров. Это и баллада, и страшные истории («страшилки»), и семейные рассказы, и игра в страну-мечту (детские утопии), и пародии… В учебнике-хрестоматии приведены короткие шуточные произведения и небылицы. Но сами ученики чаще всего вспоминают (или тут же создают!) загадки и анекдоты. Есть смысл попробовать свои силы в самых лаконичных жанрах — это займет немного времени и даст возможность многим семиклассникам проверить свои силы. Так, в одном из классов ученики решили, что создадут загадки, связанные с новыми открытиями в науке, и у них вместо загадок получился набор вопросов о Марсе и особенностях планетных путешествий на марс