Кожна людина наділена якимось здібностями та вміннями. Одні з нас,
виявивши свій хист, намагаються його розвинути та вдосконалити, а інші
просто сприймають його як належне і нічого з цим не роблять. Одразу
спадає на думку притча про таланти. Бог наділив трьох людей різною
кількістю талантів. Одному віддав їх аж п’ять, другому дісталося два, а
третьому – один. Власник п’яти талантів непосильною працею зміг
примножити їх ще п’ять. Той, кому дісталося два таланти, також зміг
збільшити їх кількість в два рази. А той, кому дістався один талант
просто закопав його в землю. І коли прийшов час відповідати перед
Творцем за свої успіхи, власник одного закопаного таланту не зміг
показати якийсь результат, адже нічого не робив зі своїм талантом. Тоді
від нього було забарно і той єдиний талант, його передали людині, яка з
самого початку мала їх найбільше і змогла примножити.
Так і в житті буває: одні люди прагнуть вдосконалення, хочуть
покращити своє життя, і з цією метою працюють над собою, розвиваються,
вдосконалюють свої вміння і навички. А є люди, яким байдуже. Маючи певні
здібності, вони ніяк над ними не працюють, не докладають ніяких зусиль,
а тому просто закопують свої таланти в землю. Рано чи піно їм
прийдеться відповідати за своє неробство, але вони цього не розуміють.
Будь-яка людина, яка може рухатися, дихати, харчуватися вже має
безліч шансів аби розвивати себе в цьому житті. Звичайно не всі цим
займаються, бо ж легше звинувачувати владу, суспільство, когось
конкретного в своїй безвиході. А винна насправді людська лінь і,
можливо, страх, що щось не вийде, але, я вважаю, він також частково
породжений лінню.
Тому
не варто боятися починати чимось займатися. Зараз є безліч варіантів і
можливостей. Співайте, танцюйте, займайтеся рукоділлям чи науковою
діяльністю, якщо в вас до цього лежить душа. Не бійтеся, що в вас щось
не вийде. Набагато страшніше, коли ви взагалі нічого не спробуєте.
