Я живу у місті <назва міста> . Воно розкинулося серед чудової природи у<назва області>. Місто має багату історію. Було засноване <засновник> у<рік заснування>.
У <назва міста> багато високих споруд. Серед багатоповерхівок видніються дитячі майданчики, сквери, парки. До неба здіймаються дзвіниці соборів та церков. На вулиці <назва вулиці> знаходиться музей<назва музею>. Його багата експозиція цікава та пізнавальна.
Я люблю своє рідне місто.
сіль <span>— сіль: 1 склад, закритий.
</span><span> [с'іл']
</span>
с — [с' ] — приголосний, глухий, м’який, свистячий;
і — [і] голосний, наголошений;
л - [л’] — приголосний, сонорний, м’який, зубний.
ь
4 букви, 3 звуки
Людина повинна залишити на землі такі сліди: Посадити дерево, виростити дітей та далі ще одне не памьятаю яке
<span>Історія народу нагадує тернистий шлях, що веде нас із сивої давнини у сучасність. Не можна пройти його, не поранившись колючими голками. </span>
<span>Такий шлях проходить кожен народ. Впродовж свого існування нація переживає занепад і піднесення. 1 чого буде більше, залежить від здатності зберігати і правильно використовувати спадщину предків. І матеріальну, і духовну. </span>
<span>Деякі народи, на жаль, поступово втрачають свої етнічні особливості, такі, як мова, культура, традиції. Кожен з цих аспектів важливий, а найголовнішим серед них є мова. </span>
<span>Мова — душа народу, його духовна сутність. Значення її дозволяє людині піднятися вище у своєму розвитку. Мова— не тільки засіб спілкування. Це етнічна категорія, що притаманна кожному народові. </span>
<span>На сучасному етапі розвитку нашого суспільства мові надано статус державної. Це велике досягнення сьогодення, бо історія розвитку української мови трагічна й водночас повчальна для представників інших національностей. Довелося їй пройти тернистий шлях знущань, заборон, катувань кращих представників інтелігенції. Звичайно, це наклало певний відбиток на ставлення людей до мови. </span>
<span>Зараз гостро постає проблема звикнення до рідної мови. Адже повернути духовні цінності можна тільки завдяки материнській, милозвучній, солов'їній нашій мові. Без неї ми не зможемо називати себе нацією у повному розумінні цього слова. Бо входимо в життя з рідною мовою, з нею стійко переживаємо всі суспільні негаразди й радість пізнання нового. </span>
<span>Пишаюся тим, що я українець. Люблю й ціную свою рідну мову. Але чітко усвідомлюю, що цього замало. Треба робити все для її піднесення.
<em>С САЙТА УКРЛИБ.КОМ.ЮЕЙ</em></span>
