Ответ:
Я з нетерпінням чекав літні канікули, та от нарешті вони настали. В середині літа ми з батьками планували відвідати море в місті Одесі.
На початку літа я гуляв у дворі. Ми з друзями весело проводили час, граючи в рухливі ігри: волейбол, баскетбол і футбол. Вечорами я із задоволенням дивився цікаві фільми та читав книги.
У липні ми зібралися до моря. Коли приїхали до Одеси, оселилися в заброньованому готелі. Розклавши речі, відразу ж вирішили відвідати міський пляж, який знаходився зовсім недалеко. Але нам завадив дощ. Раптово почалася сильна злива. Перечекавши її в готелі, ми знову пішли до моря. На наш подив, пляж був майже безлюдним. Після дощу люди не стали повертатися.
Вода була тепла й ласкава, майже без хвиль. Так було приємно після довгої дороги зануритися в море! Цей пляж привабливий тим, що він піщаний, і біля берега неглибоко. Потрібно дуже далеко йти, щоб досягти глибини. Ми довго плавали та засмагали на сонечку. Після дощу воно не було гарячим, тому ми не боялися обгоріти.
Ми намагалися відвідувати пляж майже кожен день. Мої літні канікули на морі були незабутніми!
На́рис<span> — невеликий твір, художньо-публіцистичного жанру, у якому зображено дійсні факти, події в житті конкретних людей. Найчастіше нариси присвячуються відтворенню сучасних подій чи зображенню людей, яких особисто знав </span>письменник[1]<span>.</span>
Я вважаю, що ціль кожного – стати Людиною з великої літери. Дуже важко – творити самого себе.
Аби цього досягти, необхідно усе життя вчитися. В школі, в вузах, після на роботі, весь час вдосконалюючи отриманні знання.
Але цього замало аби стати особистістю в суспільстві. Протягом всього життя людина повинна вдосконалювати себе, наближаючись до свого ідеалу. Зробити це дуже важко, але можливо. Людина помічає недоліки інших, а свої ні. Саме тому їх тяжко виправляти.
В нашому житті є люди, які можуть в цьому допомогти – батьки. Вони завжди допомагають нам у складних життєвих ситуаціях, наставляють на шлях істинний. Своєю вірою і любов'ю домагаються що сили. Батьки вчать нас допомагати іншим, не кидати в скрутних ситуаціях. Своєю любов'ю вони вірять в нас. Це дає неабиякі сили змінюватись.
З кожним роком свого життя, ми не тільки стаємо доросліше, а й розумніше, самостійніше. Через деякий проміжок часу, в нас з'являються діти, яким ми передаємо свій досвід набутий в житті.
До самої смерті людина змінюється, вдосконалює себе до свого ідеалу. Це ніколи не скінчиться, в іншому випадку людина втратить сенс життя.
Нещодавно я прочитав книжку «Хобіт» Джона Толкіна. Вона мені надзвичайно сподобалася. У ній йдеться про подорож хобіта Більбо, дванадцятьох гномів та чарівника Гендальфа до Самотньої гори. Під горою дракон стеріг золоті скарби гномів, які ті хотіли повернути. У дорозі з героями траплялися неймовірні пригоди. Особливо було смішно та страшно, коли їх зловили тролі. Вони хотіли з’їсти хобіта та гномів та почали сперечатися, як їх готувати. А ще мене вразив політ героїв з орлами. Там було багато ще цікавого, а завершилося все добре.
<span>
</span>
Пропоную скласти такі речення із кожним поданим словом:
<span> Україна - моя Батьківщина, яку я щиро люблю та ціную.
Вересень - один із найчарівніших місяців красуні-осені.
Мій однокласник Андрій, який врятував свого товариша на річці - справжній герой.
Завдання з математики здаються мені дуже складними.
Учитель літератури запропонував нам взяти участь у конкурсі. </span>