Лелеки здавна вважаються птахами, які приносять злагоду у родину. Ці великі птахи завжди повертаються у край, де народились. Повертаються до свого гнізда, щоб вивести лелеченят. З ними пов'язані надії на здоров'я дітей. Лелеки завжди селяться біля людських осель. Вони відчувають добрих, щирих та працьовитих людей. А люди вірять, що саме лелече гніздо захистить від пожежі та блискавиці.
Вони нам допомагають тому и треба допомагати и оберігати їх.
"Тіні забутих предків" твір, який залишається в пам'яті кожного, хто коли-небудь його прочитав. Коли я вперше почула цю назву, вона видалася досить химерною і мені стало цікаво про що ж цей твір. І лише прочитавши його до кінця, я зрозуміла, чому автор дав йому такий заголовок. Так, справді, у творі скрізь ми натикаємося на тіні. Чи то на тіні давніх вірувань. Наприклад, ті ж божки лісу яких зустрічає Іван . Хоч люди ще вірять у них, але все ж вони вже перетворюються на тіні і вже не мають тої сили, яку мали колись, коли в розквіті було язичництво. Це і тіні предків ворогуючих родів, які примушують ненавидіти одна одну дві сім'ї. Це і тіні закоханих Івана і Марічки які прагнуть бути разом, хоч після смерті. Навіть природа граючись із Іваном лякає його своїми тінями. І хоча б здавалося, що таке тіні? Засвітить сонце і вони зникають. Але все ж вони повернуться з настанням ночі і якщо їх не вшанувати, не зберегти про них пам'ять, вони можуть стати карою для майбутніх поколінь
Г) поляк-полячка,до всіх інших є предмети
Зайчик і кролик.
На дв<em><u>о</u></em>рі був сніг і мороз. Зайчик сидів у теплій хаті і дивився у вікно.
Раптом у двері постукали. На пор<u><em>о</em></u>зі стояв змерзлий кр<u><em>о</em></u>лик. Його н<u><em>і</em></u>рку замело снігом, і він залишився без д<u><em>о</em></u>мівки. Зайчик запросив кр<u><em>о</em></u>лика до хати. Він посадив товариша за ст<em><u>і</u></em>л і приг<em><u>о</u></em>стив морквою й капустою. Кр<u><em>о</em></u>лик із задоволенням грівся коло п<em><u>е</u></em>чі. Він довго дякував своєму приятелеві за порятунок.
Тепер зима була йому не страшна, бо поруч із ним був справжній друг.