«Искать большого счастия — малое потерять», «Не сули журавля в небе, а дай синицу в руки» — говорит старший брат.«Волков бояться, в лес не ходить», «Под лежачий камень вода не потечет» — говорит младший брат.
Троекуров Кирилл Петрович
Андрей Дубровский
Владимир Дубровский
Маша
Шабашкин
Архип
Антон Пафнутьич
Князь Верейский
Егоровна
Розпитавши місцевих старожилів, Легран довідається, що «трактир
єпископа» і «чортовий стілець» – назви певних скель і стрімчаків. «Гарне
скло» – кінцевий ж бінокль. Обдивляючись у зазначеному напрямку
місцевість, Легран бачить тюльпановое дерево й не сумнівається, що,
забравшись на нього. Юпітер виявить там череп. «А навіщо треба було
опускати саме жука?» – дивується Оповідач. «Ваші натяки на те, що я сам
не свій, розсердили мене, і я вирішив відплатити вам маленькою
містифікацією», – відповідає Легран.
«Червона книга»
Розітнувши хмар завісу,
Над безмежним жовтим ланом
Виринає із-за лісу
Білохвостий птах-орлан.
Тільки пера розчепірить
Махові — яка краса!
Наче ними хоче змірять
Ясно-сині небеса.
Ген над хмар скелясті кряжі
Поринають у блакить.
Що ж кричить він?
Що він каже, Красень.
Що йому болить?
Він говорить про єдине,
Він благає про одне: —
Можеш лише ти, людино,
Зберегти мене!
Бережіть нас
В Червону книгу ми занесли
Світ неповторний та чудесний,
Що поступово вимирає,
Давно рятунку в нас благає.
Невже в майбутньому на світі
Не будуть квітнуть дивні квіти:
Конвалії й фіалки ніжні,
І вісник березня —підсніжник?
Ми всі господарі природи,
Тож збережімо її вроду!
<span>Как-то раз пошёл Муравьишка на луг. Собирал он веточки, уходя все дальше и дальше от своего дома. А солнышко стало припекать все жарче и жарче. Устал Муравьишка и тут, увидел он, что в тени стоит цветочек. Дошёл он до него и сел, пригорюнился.
</span>«— Как же пить хочется» — тоскливо подумал он.<span>
Вдруг красавица – Бабочка прилетела и с любопытством посмотрела на того, кто сел под её цветок.
</span>- Кто ты? И почему ты такой грустный?
<span>- Я потерялся. Отвези меня, пожалуйста, домой, — с надеждой попросил Муравьишка. Бабочка красиво взмахнула своими крыльями, как будто веером помахала и ответила:
</span>- Отдохни у меня на цветочке, а завтра я отвезу тебя в лес.
На том они и порешили. А на следующий день ласково разбудив своего гостя, бабочка обрадовала его скорым возвращением домой.<span>
Выйдя из цветка, бабочка посадила Муравьишку
на спину и полетела. Восхитительная картина предстала перед двумя
созданиями. Гордо стоящие дубы, могучие сосны, берёзы – красавицы. Вот и
цветочный луг кончился.</span><span>
И, наконец, вдали знакомый лес, ветками замахал. Долетела Бабочка близ дома его. Муравьишка спрыгнул с крыльев его спасительницы и благодарно сказал:
</span>- Спасибо тебе, Бабочка!
<span>- Не за что, Муравьишка, — задорно хихикнула Бабочка и полетела обратно к себе на луг, кружась в танце.</span>