<span>Краса у житті людини... Про неї мріють, її чекають, нею захоплюються. Про красу думав і писав у своєму щоденнику знаменитий М. Реріх, людина надзвичайно високої культури, гуманіст, мислитель, художник. У самий розпал другої світової війни, 31 березня 1942 р., коли на карту була поставлена доля людства і здавалось, що духовні цінності втратили всякий смисл, він написав: </span>
<span>«...Людина прагне її, знаходить і приймає красу без усяких умов, а так тому тільки, що вона краса, і з благоговінням схиляється перед нею, не питаючи, чим вона корисна і що можна на неї купити? І, можливо, у цьому й полягає найбільша таємниця художньої творчості, що образ краси, створений нею, стає одразу кумиром, без усяких умов. А чому він стає кумиром? Тому що потреба краси розвивається найбільше тоді, коли людина в розладі з дійсністю, у негармонії, у боротьбі, тобто, коли найбільше живе, тому що людина найбільше живе саме в той час, коли чого-небудь шукає і досягає: тоді в ній і проявляється найбільш природне бажання всього гармонійного, спокою, а в красі є і гармонія, і спокій. </span>
Осінь. Різнобарвна, розмаїта. Спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім присумна, дощова, холодна. Восени прикрасиво. Листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом.
У середині осені з’являється чарівний острівець тепла й присонячної погоди, який називається бабиним літом. Його особлива прикраса - присріблясте тонке мереживо павутини, що приблискує у кожному кутку.
Всюди цвітуть ,прикрасиві яскраві осінні квіти - айстри, жоржини, хризантеми. Після дощу в лісі багато грибів. На кущах спіють ягоди. У садах теж пора урожаю - стиглі яблука, груші, горіхи, виноград. Це так чудово - зірвати налите яблуко одразу з гілки! Воно солодке і пахуче, дуже смачне.
Осінь часто непогожа. За густими хмарами пригустими ховається небо, йде дощ – то дрібний, що настирливо накрапає, то сильний, холодний, що може йти без зупинки цілий день, а то й кілька днів поспіль.
Вчера доня жалуется:дали на уроке такое сочинение написать сложноена тему: "Нащо крилатим грунт під ногами?" по віршам Ліни Костенко ,помоги.Я то написала,но мне кажется муть.Сама не поняла,что я там написала.Отредактируй.Я почесла затылок,ума не приложа,что можно написать на эту темку.Грю:дай почитать,шо ты там накропала.Почитала и поняла,что не только редактирвать не надо,а читать и наслаждаться.Стиль и пунктуация автора сохранены.
На мою думку "крила" потрібні для того щоб людина змогла відпочити,помріяти.Взагалі слово "крила"мається на увазі в переносному значенні.Я розумію визначення " Нащо крилатим грунт під ногами"так: людина не може прожити все життя мріями,вона не може нічого не робити,"грунт"їй потрібен для того щоб не лінуватися.Для цього дорослі ходять на роботу,а діти в школу.
Звісно ж людина не може прожити все життя працюючи.Людям потрібно теж інколи відпочивати.Їздити на відпочинок,або хто не може собі цього дозволити можна зробити те,про що дового мріяв.Ще ж можна "надіти крила" та пофантазувати,помріяти,відкрити свій талант,відчути свободу.
Кожна людина має "крила",але не кожен може їх в собі відшукати.
КУКУРУДЗА ⇒ ку / курудза, куку / рудза, кукуру / дза,
ДЗЕРКАЛО ⇒ дзер / кало, дзерка / ло,
ДЗВІНОЧКИ ⇒ дзві / ночки, дзвіноч / ки, дзвіно / чки.
Буквосполучення дж, дз поділяти не можна!
Мій улюблений вид спорту - біатлон. Він дуже цікавий і складний. Я дуже люблю вболівати за нашу команду з цього виду спорту. Я був/була в захваті від перемоги нашої жіночої збірної на зимовій олімпіаді в Сочі. Хотілося б побачити на власні очі один з забігів, наприклад на чемпіонаті світу, за участі наших спортсменок.