Період Середньовіччя дуже позначився на церкві, зокрема католицькій. Як відомо, церква завжди намагалася контролювати і народ, і саму владу.
На горе глави церкви, сталися такі речі, які відсунули роль церкви на другий план.
<span>Перш за все, великі географічні відкриття привели
до розвитку торгівлі і росту багатства, особливо серед жителів торгових
міст. Розбагатілі на торгівлі люди не бажали, щоб їхні гроші діставалися
очолюваної римським папою католицькій церкві у вигляді численних платежів і
поборів.
Усе це відбилося на свідомості людей. Вони усе більше думали про
сьогоднішній день, про земне життя, а не про загробне існування – життя
небесне. В епоху відродження з'явилося багато людей, які займалися просвіченням. На їхньому
тлі стали особливо помітні напівграмотність і фанатизм багатьох ченців і
священиків.
Ще вчора роздроблені королівства поєднувалися в могутні
централізовані держави. Їхні правителі прагнули підкорити своєю владою таку
впливову силу, як церква.
(це не відносимо до наукових відкриттів, але самі дані дуже корисні)
Також, церква не здатна була визнавати науку. Як ми знаємо, католицька церква лише в кінці 20 століття визнала те, що Земля обертається навколо сонця. Але це відкриття зробив ще Миколай Коперник приблизно 400 років тому! Церква не змогла змиритися з тим, що наука знала більше. Отже, втрата авторитету була неможливою в очах духовенства.
Інше наукове відкриття. Ісаак Ньютон довів, що все підкоряється природним законам. Він </span><span>сформулював закон всесвітнього тяжіння і математично обгрунтував закони, що керують цими процесами. Звернімо увагу, Ньютон науково підтвердив всі процеси, а не просто пояснив їх божественними проявами.
Щодо іншої наукової діяльності. Алхімія, яка намагалася створити речовину, що перетворить будь-який метал у чисте золото.Звичайно, що це не вигідно церкві. Контроль над людиною при розміреному житті із купами золота у кишені був би неможливим.
В наукових відкриттях церква вбачала загрозу. На жаль, дуже пізно вона опам'яталася і вибачилася за свої жахливі діяння.
</span>
Это было выгодно тем кто держит крепостных, дешевая рабочая сила
Успенский собор Рязанского Кремля построен в 1693—1699 годах зодчим из крепостных Яковом Григорьевичем Бухвостовым. Стилизованное изображение собора является одним из символов Рязани.
При сходстве общего плана с Московским Успенским собором и его традиционными чертами — трёхчастием западного фасада, членением южной и северной стен на четыре деления, пятиглавием и др., архитектором осуществлён ряд нововведений, обогативших черты «нарышкинского стиля».[1]
Высота собора (без подклета) до карниза примерно 28 м, в ширину 31 м и в длину 45 м, а с галереями 41 м в ширину и 56 м в длину, а ширина стен до 2,4 метра. Грандиозное сооружение построено за семь лет и украшено редкой для своего века кружевной белокаменной резьбой.